Днями Центральна виборча комісія Білорусі оголосила результати реєстрації кандидатів у депутати. На 110 мандатів претендує лише 267 осіб. На минулих парламентських виборах на таку ж кількість депутатських місць претендувало близько 600 осіб. Голова центрвиборчкому Лідія Єрмошина навіть почала нарікати з приводу недостатньо високої активності тих, хто бажає начепити на лацкан свого піджака депутатський значок.
Що стосується представників Об’єднаних демократичних сил (ОДС), які приміряли на себе статус кандидата в народні обранці, то тут не все так сумно, як, наприклад, під час минулих виборчих кампаній. «Тим, хто дотримується альтернативних поглядів на політику та дії держави, гріх ображатися, оскільки їхні заявки задоволено в набагато більшій мірі, ніж заявки тих, хто не представляє жодної політичної партії», — публічно заявила Лідія Єрмошина.
Із 98 членів ОДС було зареєстровано 78. Щоправда, за бортом залишилися такі знакові фігури, як заступники голови Білоруського народного фронту (БНФ) Віктор Івашкевич і Вінчук Вячорка. Члени центрвиборчкому підрахували, що в цих політиків не зовсім у порядку справи із зібраними підписами для їхнього висунення кандидатами в депутати. Самі ж громадські діячі переконані: справа тут у тому, що влада лякається їхній появи навіть у такому статусі перед білоруськими виборцями.
Тим часом, керівництво БНФ вже оголосило, що його кандидати залишають виборчі перегони, тому що не бачать сенсу брати участь у так званих виборах. І це попри те, що 31 серпня політична рада ОДС, куди входить і БНФ, абсолютною більшістю голосів вирішила відкласти питання щодо подальшої участі партійних кандидатів у парламентських виборах до 21 вересня (23 вересня в країні починається попереднє голосування).
Щоправда, вже можна сказати, що не всі члени Білоруського народного фронту прислухаються до жорсткої вказівки свого керівництва. Кандидат у депутати по Глубокському виборчому округу № 22, заступник генерального директора компанії «Білоруськапіталменеджмент» Ярослав Бернікевич, незважаючи на загрозу виключення з лав БНФ на майбутніх виборах, вирішив твердо брати в них участь: «Мотивація мого рішення абсолютно проста. Усі знали, що ці вибори не будуть простими. І, проте, своєю участю в них погодилися на запропоновані правила гри. До того ж, знімати кандидатуру тепер — значить, безповоротно втрачати довіру своїх виборців. Наприклад, на користь мого висунення було зібрано 3842 голоси. Тому як я можу зрадити людей, які проробили величезну роботу і розраховують на певний конкретний результат? Я цілком припускаю, що цього разу не стану депутатом із причин, які від мене не залежать. Але хто мені заважає сформувати команду для майбутніх президентських виборів? Такого унікального й корисного досвіду ні я, ні мої люди, ніде не отримають».
Незалежні кандидати демократичної спрямованості, яких, щоправда, нараховується небагато, в переважній більшості також мають намір довести свою участь у цих виборах до кінця.
Кандидат у депутати по Речицькому виборчому округу № 44, пенсіонер і колишній підприємець Леонід Невор високо оцінює свої шанси перемогти у виборчих перегонах: «Я, використовуючи виключно власні кошти, зміг зібрати 1500 підписів на користь свого висунення кандидатом у депутати.
Дійсно, влада не дає нам особливо розігнатися. Не завжди і по відношенню до мене використовуються дозволені методи боротьби. Але на те й боротьба. Якщо вибори будуть чесними, то в мене є серйозні шанси на них перемогти. Під час нещодавньої зустрічі з силовиками, Олександр Лукашенко заявив, що «ці вибори пройдуть абсолютно чесно»: «Ці вибори наші західні партнери вже визначили як найголовніший критерій — лакмусовий папірець — у взаємовідносинах Білорусі зі США та Заходом. Ще раз наголошу на своїй принциповій позиції: ми ці вибори проводимо для себе, для білоруського народу, для нашої країни».
Разом із тим, Олександр Лукашенко дивується, чому Захід не поспішає йти назустріч Білорусі після звільнення всіх політичних в’язнів із в’язничних застінків: «У відповідь на щире бажання Білорусі нормалізувати відносини із Заходом, зі Сполученими Штатами, на наші конкретні кроки, ані Євросоюз, ані США з адекватними заходами поспішати не збираються».
Виходить, у білоруського керівництва тепер уся надія на визнання результатів цих виборів із боку світової спільноти. Багато незалежних експертів вважають, що, якщо опозиція в останній момент наважиться на бойкот своїх кандидатів у депутати під час голосування, то тим самим поставить себе під удар. Відомий політолог Валерій Карбалевич переконаний, що об’єднані демократичні сили недооцінюють ситуації, що склалася: «До Білорусі з позитивним настроєм приїхали спостерігачі БДІПЛ ОБСЄ. Перед владою поставлена умова — провести вибори краще, ніж попередні. Це вже виконується, судячи з кількості зареєстрованих опозиціонерів. А довести факти тиску на ініціативні групи спостерігачеві від ОБСЄ буде досить складно. Опозиції потрібно довести, що вибори сфальсифіковані. Але якщо вони знімуть своїх кандидатів, то фальсифікувати нічого не знадобиться, а спостерігачі не зафіксують порушень».
Виходить, демократи можуть отримати протилежні їхнім очікуванням результати. Голова виконавчого комітету ОГП Ігор Шинкарик навпаки вважає, що опозиція все робить правильно: «На 99,9% об’єднані демократичні сили 21 вересня вирішать зняти своїх кандидатів із дистанції. Разом із тим, я чудово розумію, що тотального зняття кандидатів від ОДС не станеться. Деякі активісти на місцях досягли певних успіхів у роботі з виборцями і планують його розвинути безпосередньо в день голосування. Але, на мій погляд, це гра за правилами влади. До складу дільничних комісій із більш ніж 1300 представників ОДС включено менше 50 осіб. А саме — в цих комісіях ведеться безпосередній підрахунок голосів виборців».
Категорично не згодний зі своїм колегою член бюро ЦК Партії комуністів Білоруської (ПКБ), кандидат у депутати по Сенинському виборчому округу № 30, Сергій Возняк: «Швидше за все, наша партія не зніматиме своїх людей із виборчих перегонів. Щоб досягнути певного ефекту від цієї кампанії, варто пройти її повністю. А бойкотом потрібно було займатися раніше. Бойкот — це коли більшість громадян не хоче йти до урн для голосування. Бойкот — це коли його організатори володіють необхідною матеріальною та організаційною базою. У нашому конкретному разі нічого цього немає».
Позиція комуністів стосовно остаточного сценарію парламентських виборів засвідчує, що в таборі об’єднаних демократів назріли серйозні протиріччя. Голова БНФ Лявон Борщевський відкрито заявив, що «жодних чітких рішень на політичній раді не може бути ухвалено. Члени політради готові йти на такі компроміси, що це розмиває політичну волю».
Більш того, після заяви лідера опозиційних комуністів Сергія Калякіна, виголошеної в контексті визнання-невизнання Південної Осетії й Абхазії, що «і наша країна здобула незалежність також досить дивним способом...», пішло розмежування на «проросійські» сили серед опозиції та «прозахідні». Наскільки воно стане глибоким, це тема для іншої статті.
А наразі доводиться констатувати, що виборча кампанія в Білорусі вийшла на фінішну пряму, а особливо великими успіхами об’єднана білоруська опозиція похвастатися не може. Звичайно, за чотири тижні, що залишилися, можна наповнити країну листівками, плакатами, спецвипусками газет, але щось у це не дуже віриться...
