Нігерія — країна, яку свого часу наводили як один із прикладів демократизації Африки, нафтовий гігант, восьмий у світі й найбільший у Африці експортер нафти, опинилася в епіцентрі сепаратистських насильницьких дій та «коктейлю нестабільності», де змішалися політична криза й релігійний конфлікт. Нині ця ситуація зайшла вже настільки далеко, що деякі місцеві експерти правомірно побоюються того, що повний вихід ситуації з-під контролю нігерійської влади зможе дестабілізувати увесь африканський континент.
Дельта ріки Нігер дуже багата на нафту, але при цьому жителі регіону животіють у надзвичайній убогості. Упродовж кількох останніх тижнів ситуація стала ще більш напруженою. Так, протягом січня заколотники підірвали нафтопровід, а потім викрали чотирьох іноземних робітників нафтової компанії «Shell», яких довелося викупати у бунтівників. Банк, розташований на території італійської компанії «AGIP» у місті Порт-Харкорт, був атакований із застосуванням важкої зброї й загинуло кілька поліцейських. Нафтову свердловину в морі також було взято приступом, у результаті чого було вбито чотирьох нігерійських солдатів.
Власне, застосування насильства не є чимось особливо новим для Нігерії. Але сьогодні воно стає масовим і набуває нового змісту, адже загрожує цілісності цієї західноафриканської країни. Варто визнати, що атаки на власність нафтових компаній та їхніх службовців є частими у Нігерії. Раніше вони сприймалися більше як намагання місцевого населення подібним протиправним чином спонукати нафтопромисловців до створення нових робочих місць. Проте останні події дуже турбують міжнародну громадськість і особливо Сполучені Штати. Оскільки крім того, що політична й економічна стабільність у Нігерії базуються на нафті, події в дельті річки Нігер сьогодні ще й поєднуються із пожвавленням сепаратистського руху.
Нинішня Нігерія стала синонімом корупції, невмілого керівництва та витрачених даремно можливостей. Гнів і опір мають свої об’єктивні причини у цьому регіоні. Населення, яке живе на території дельти, відчуває себе обділеним і виключеним із перерозподілу багатств, які приносить іноземним компаніям ця земля. За довгі роки проживання поблизу нафтових свердловин люди усвідомили, що прибутки отримують інші, а їм дістається лише малопридатна для нормального життя зона, забруднена й ушкоджена нафтовими відходами. Однак офіційний Лагос ніяк не хоче усвідомити, що економічна відсталість є першою причиною нестабільності.
Хоча на обрії з’явилася ще одна, політична причина, яка цілком реально може у майбутньому підштовхнути цю країну до справжньої громадянської війни. Справа у тому, що незабаром закінчується термін перебування при владі президента країни Олусегуна Обасаньо. Президент не виключає можливості змінити нігерійську конституцію таким чином, аби він втретє зміг домогтися керівного мандата на президентських виборах 2007 року. Блокуючи таким чином шлях до влади кандидатові з півночі, нинішній президент Нігерії, котрий є вихідцем із південної частини країни, провокує стару суперечку, яка стосується чергування влади між мусульманською північчю й християнським півднем. Релігійні й етнічні почуття однієї частини населення, входячи у конфлікт із почуттями інших мешканців, цілком здатні спровокувати політичну кризу, яка загрожуватиме неміцній національній рівновазі, що існувала до цього часу.
Ці розлади зненацька з’являються у Нігерії в той час, коли на африканському континенті й так існує напруга. Майбутні важливі вибори, які мають відбутися цього й наступного року в Демократичній Республіці Конго, Уганді, Кот д’Івуарі й Нігерії, визначатимуть, який шлях оберуть для себе ці держави — до демократії чи диктатури. Американські розвідувальні служби не виключають того, що якщо сепаратистські й відцентрові тенденції в Нігерії прогресуватимуть і далі, то не можна виключати ймовірності розвалу нігерійської федеративної держави. Цей розвал може вплинути на весь континент та мати великі негативні наслідки для тієї частини Африки, що розташована південніше від пустелі Сахари. Сьогодні ризик реалізації найтривожніших прогнозів, на жаль, є досить значним.