Сьогодні єгиптяни підуть до виборчих дільниць, щоб обрати президента з десяти кандидатів, у числі яких і Хосні Мубарак, який керує країною вже 24 роки. І хоча мало хто має сумніви стосовно його переобрання, більшість людей з цікавістю стежать за процесом виборів.
Близько 6000 місцевих спостерігачів пройшли навчання, щоб спостерігати за ходом виборів, тисячі кореспондентів з усього світу з’їжджаються до країни цього тижня. І хоча всі формальні зовнішні атрибути справжнього виборчого змагання на місці, більшість важливих аспектів їх автентичності відсутні.
Незважаючи на запевнення в протилежному, ситуація далека від того, щоб можна було назвати її рівним ігровим полем. У Мубарака в розпорядженні непропорційно величезні активи: відоме ім’я, віртуальна монополія в сфері контрольованих державою електронних засобів інформації і контроль майже над 85% друкованих засобів інформації. За тиждень до виборів деякі опозиційні кандидати все ще не виступили по єгипетському телебаченню ні з жодним передвиборним зверненням до виборців. Усі члени комісії з виборів президента призначені Мубараком, а нові правила проведення виборів виключають можливість будь-яких незалежних звернень із запитами.
Починаючи з 2000 року 8000 суддів під керівництвом Верховного суду повинні здійснювати нагляд і затверджувати результати виборів. Це був головний крок у напрямку більш чесних виборів, оскільки професійний союз суддів залишався дійсно незалежним протягом останніх п’ятдесяти років, коли відбувалися захоплення виконавчої влади.
Тому режиму Мубарака довелося вдаватися до всіляких хитрощів, аби нейтралізувати союз суддів. Йому довелося розтягнути поняття «система суддівської влади», щоб до неї потрапили тисячі лояльних щодо уряду співробітників, які мають юридичні ступені, але не мають досвіду в розгляді справ в суді як судді. Це пресингує справжніх суддів: якщо вони надумають протестувати, бойкотуючи виконання своїх наглядових обов’язків, це завдання ще раз буде передано поліції, очолюваній міністром внутрішніх справ, який має погану репутацію.
Таким чином, у минулому союз суддів був змушений іти своєю дорогою з передбачуваними результатами цього руху. На парламентських виборах, що відбулися у 2000 році, правляча партія Мубарака отримала близько 38% голосів виборців у тих районах, де нагляд здійснювався справжніми суддями. Цей показник якимось чином раптом підскочив до 86% в тих районах, де нагляд здійснювали псевдо-судді.
У цьому році все має бути інакше. Навесні відбулася асамблея всіх суддів країни, і на ній було прийнято постанову про те, що, якщо режим не гарантує суддям повної незалежності та вийняткового права нагляду за ходом процесу голосування, то вони не будуть здійснювати нагляд за майбутніми президентськими (або парламентськими) виборами. 2 вересня вони висунули свої остаточні вимоги: дозволити групам громадян здійснювати нагляд за ходом голосування, припинити політику втручання при визначенні справжніх суддів, які можуть працювати як спостерігачі на виборах, і погодитися з тим, що жодна виборча урна не випаде з поля зору легітимного судді, поки бюлетені, що знаходяться в ній, не будуть пораховані і результат не буде затверджений і занесений до протоколу.
На даний момент тупикова ситуація здається неминучою, оскільки керівник комісії з виборів президента публічно заявив по єгипетському телебаченню, що він заперечує будь- який нагляд з боку громадян за процесом виборів.
Іще один цікавий поворот подій напередодні виборів полягає в запеклих дебатах, що розгорнулися в суспільстві щодо того, чи потрібно взяти участь у голосуванні, або краще буде бойкотувати вибори. Кілька опозиційних партій закликали своїх членів не брати участі у виборах на знак протесту проти обмежувальних виборчих правил, які значною мірою грають на руку Мубараку. З іншого боку «Братство мусульман», яке є єдиною найсильнішою опозиційною групою в Єгипті, закликає своїх послідовників виконати свій громадянський обов’язок і взяти участь у голосуванні, але при цьому не надавати підтримки жодному з «деспотичних і корумпованих правителів». Це потрібно розуміти як однозначну, хоча й не висловлену прямо, недовіру Мубараку, який одноосібно править країною вже протягом 24 років.
Близько 34 громадських організацій, незважаючи на заперечення влади, підготували тисячі юних єгиптян, щоб ті могли здійснювати нагляд за перебігом виборів. Ці групи говорять у відповідь, що, якщо режим не планує фальсифікувати результати виборів, то нагляд з боку як місцевих, так і іноземних спостерігачів за ходом голосування не створить ніякої проблеми. Режим у відповідь заявляє, що будь-який здійснюваний ззовні нагляд розглядатиметься як втручання в суверенітет Єгипту, а присутність будь-яких місцевих спостерігачів буде виявленням сумніву в чесності суддів. Однак цей аргумент був дуже швидко спростований, коли союз суддів заявив, що він підтримує присутність спостерігачів із числа представників громадянського суспільства.
І якщо тільки режим Мубарака не злякається зростаючих внутрішніх проблем, які примусять його провести вільні й чесні вибори, або якщо просто виявиться нездатним і надалі шахраювати, як він це робив раніше, ознаки, які можна спостерігати зараз, не обіцяють нічого хорошого виборам, які відбудуться наступної середи. Тим часом єгиптяни вперше мають нагоду отримати незабутні відчуття від можливості кинути виклик тиранії і натішитися деяким простором для свободи, що знову з’явилася.
Саад Еддiн IБРАГIМ — директор Центру імені Ібн Халдуна в Каїрі
