Схоже, що Росія почала боротися за свою відмінність від інших. Результати виборів, що відбулися учора, стали тому ще одним підтвердженням: тріумф «Єдиної Росiї» і практично повне усунення від влади ліберальної опозиції. Можна цілком упевнено стверджувати, що єдиним переможцем на виборах став популізм. Ліберали-західники з «Яблока» і Союзу правих сил, які зазнають гонінь після арешту Михайла Ходорковського і не мають жодної ваги у парламенті, вкотре пересвідчилися, що їхні ідеї не знаходять практично жодного відгуку в суспільстві, схильному до популістського авторитаризму. Зробивши свій вибір на користь небезпечного зосередження влади в одних руках — цієї нової «інтелігенції», що складається з колишніх співробітників КДБ, безперечним лідером якої є всемогутній Володимир Путін, Росія ще далі відійшла від політичних традицій Заходу.
Новий російський популізм частково відрізняється від популізму, описаного Ісаєю Берліном, у праці про політичні течії в Росії другої половини XIX століття. Новий російський популізм покоїться на ідеї великого минулого країни, але при цьому ототожнення себе з радянською імперією оповите ореолом націоналізму, завдяки чому вся течія набуває рис слов’янофільства. Для його послідовників (а це практично всі представники парламентського спектра) існує лише одне завдання: будь-якими способами захистити, нагодувати й одягнути російський народ. Усі інші прагнення виявляються підпорядкованими цій меті, оскільки російський народ — певне містичне тіло, яке має бути захищеним від нескінченної кількості загроз, що насуваються з іншого боку розтягнутих кордонів країни.
Як видно з результатів виборів, Росія так і не побажала долучитися до ліберальної цивілізації. Більшість голосів, відданих за партію Путіна, — а разом із ним і за комуністів Зюганова та екстремістів Жириновського — свідчить про те, що росіяни не довіряють соціально-економічним ефектам, що асоціюються як із дотриманням основних прав, так і зі створенням обстановки юридичної стабільності, що гарантує збереження власності та розвиток ринку, вільного від втручання держави. Указаний факт разом із тією обставиною, що суспільство вітає урізування свободи слова або ув’язнення когось із нових росіян, що нажили собі багатство в період приватизації, дозволяє припустити, що нині Росія відхилилася від шляху, що веде до створення моделі відкритого суспільства, зробивши вибір на користь авторитарного націоналізму і популізму.
І допоки досягнутим за останні роки стабільності та процвітанню не загрожує зниження цін на нафту і обсягів іноземних інвестицій, російський народ більшістю голосів продовжуватиме підтримувати режим особистої влади президента Путіна. Вибори депутатів, що відбулися учора, показали, що російський президент, який зміцнив свої позиції в Думі, є єдиною реальною силою в Росії, яка досі переживає наслідки комуністичного тоталітаризму і того маразму, в який країна впала після падіння «залізної завіси» і територіального розколу Радянського Союзу.
Допоки не загояться рани минулого, російський народ так і перебуватиме у стані емоційної винятковості — причини концентрації влади — і культивуватиме реваншистський націоналізм, що прагне повернути Росії колишню славу. Зараз демократичну консолідацію буде відкладено, оскільки вона не має жодної надії, крім надії на волю самого господаря Кремля. Над майбутнім Росії витає привид цезаризму.
