Уявіть собі, що величезний астероїд мчить у напрямку Землі. Вчені кажуть, що існує десятивідсоткова ймовірність зіткнення за десять років і наслідки такого удару будуть катастрофічними. Ваш уряд радить не панікувати і нагадує, що на 90 відсотків цього не повинно статися. Що ви робитимете — заспокоїтеся чи вимагатимете від уряду мобілізувати всі наявні в нього ресурси для того, щоб виключити цей ризик?
Ми знаємо, що навіть за такого фантастичного, хоч і не цілком неправдоподібного сценарію, з якого починається чудова книга професора Скотта Барретта, присвячена глобальним питанням, світ, не задумуючись, почав би шукати рішення. Уряди вкладали б кошти в будь-які заходи для того, щоб змінити прогнозовану траєкторію руху астероїда.
Звичайно, аналогія зі зміною клімату не зовсім точна. Потенційна катастрофа для світу загалом є більш віддаленою загрозою. З іншого боку, було б правильніше порівняти наслідки кліматичних змін із загрозою з боку великої групи астероїдів, що знаходиться поки що далеко, і групою астероїдів середніх розмірів, які можуть нанести удар по найбіднішим країнам на низьких широтах набагато швидше і з набагато більшою ймовірністю, ніж один великий астероїд, від якого ми всі можемо постраждати у віддаленому майбутньому.
Як говориться в заключній доповіді Міжурядової групи експертів ООН зі зміни клімату, наразі зміна клімату є науково встановленим фактом. Багато в чому ще немає певності, але ми знаємо достатньо для того, щоб визнати, що існують значні довгострокові ризики, включаючи танення крижаного покриву Гренландії та Західної Антарктиди, різке скорочення біорізноманіття і зміна напряму Гольфстріма, які можуть серйозно змінити погодні умови і є загрозою для людства взагалі.
Доповідь ПРООН про розвиток людини 2007/2008 «Боротьба зі зміною клімату: людська солідарність у розділеному світі», представлена цього тижня у Бразилії на заході за участю Президента Лули, присвячений проблемі зміни клімату. Якщо дозволити середнім температурам піднятися ще на два або три градуси за Цельсієм порівняно з сучасним рівнем, то кількість голодуючих у регіоні Африки на південь від Сахари збільшиться на 600 млн. осіб, понад 300 млн. осіб з найбідніших втратять дах над головою внаслідок повеней і ще 400 млн. осіб постраждають від таких захворювань, як малярія, менінгіт і лихоманка Денге. Інакше кажучи, бездіяльність відносно змін клімату матиме найсерйозніші наслідки для розвитку людства у найбідніших куточках світу і підірве зусилля у боротьбі зі злиднями.
Саме найбідніші країни найближчим часом нестимуть найбільший тягар наслідків зміни клімату, хоча їхній внесок у накопичення тепловловлюючих газів у атмосфері був незначним. У цій ситуації є етична сторона: дії багатих країн у минулому і сьогодні безпосереднім чином загрожують деяким найбільш вразливим групам населення у світі.
Розв’язання проблеми зміни клімату потребує колективних дій і глобальної участі, але справедливість і політична доцільність вимагають того, щоб багаті держави грали в цьому керівну роль і почали діяти першими. Задумайтеся: якби кожна людина у світі, що розвивається, мала б такий самий вуглецевий слід, як середньостатистичний мешканець Канади або США, нам знадобилося б дев’ять планет для того, щоб поглинути все це забруднення. А у нас вона лише одна.
У багатих країн є фінансові ресурси й технологічні можливості для того, щоб ініціювати серйозні скорочення викидів найближчим часом. У доповіді про розвиток людини підкреслюється, що встановлення цін на викиди має бути ключовим елементом політики. Нам необхідно терміново ввести потужні цінові стимули для того, щоб підтримати перехід до низьковуглецевої енергетики. Будуть потрібні величезні інвестиції для отримання енергії, необхідної для подальшого зростання світової економіки та забезпечення в майбутньому робочих місць для наших дітей. При цьому дуже важливо, щоб ці інвестиції мали характер, що враховує необхідність захисту нашого клімату. Навіть за ефективних заходів пом’якшення, які починають вживатися сьогодні, велика частина Африки, багато невеликих острівних держав і дельти великих азіатських країн неминуче випробують на собі серйозні наслідки викидів у минулому. Працюючи над перетворенням характеру нашої енергетики й іншими способами обмеження змін клімату, ми повинні водночас не гаючи часу допомогти найбільш потерпілому населенню впоратися з тим, чого не можна уникнути.
У доповіді робиться висновок, що майбутні покоління суворо судитимуть покоління, яке мало докази зміни клімату, усвідомлювало його наслідки, але продовжувало йти шляхом, що прирікає мільйони найбільш незахищених людей у світі на злидні та піддає майбутні покоління ризику екологічної катастрофи.
І хоча ми живемо у світі, в якому людей, як і раніше, розділяє величезна прірва у їхньому добробуті й можливостях, а також національні кордони, наші долі нерозривно пов’язані одна з одною завдяки тому, що ми всі живемо на спільній планеті Земля.
