Голова Федерації профспілок Білоруської Володимир Гончарик став єдиним кандидатом від демократичної «п’ятірки» конкурентів Олександра Лукашенка на майбутніх президентських виборах у Білорусі. Так вирішили в суботу члени коаліції: лідер об’єднання «Регіональна Білорусь» Семен Домаш, секретар ЦК білоруських комуністів Сергій Калякін, екс-прем’єр Білорусі Михайло Чигир та екс-міністр оборони Павло Козловський.
Члени «п’ятірки» оголосили, що залишаються в одній команді й будуть спільно працювати на перемогу єдиного кандидата. Після того, як Володимир Гончарик буде зареєстрований кандидатом у президенти Білорусі, інші четверо знімуть свої кандидатури на його користь.
Одним iз вирішальних, хоча й не головним, аргументом на користь кандидатури Гончарика стало те, що він недавно оприлюднив передані йому невідомими особами матеріали про причетність високопосадових білоруських чиновників до викрадення й фізичного усунення ряду опозиційних діячів країни. До речі, відразу ж після цього комітет державного контролю Білорусі почав перевірку фінансової діяльності очолюваної Гончариком Федерації профспілок. Ініціативна група Володимира Гончарика вже надала Центрвиборчкому Білорусі необхідні сто тисяч підписів на підтримку кандидата.
Шанси Гончарика на перемогу «Дню» прокоментував член опозиційної «п’ятірки», перший секретар ЦК Партії комуністів Білорусі Сергій Калякін:
— Рішення про висунення єдиним кандидатом Володимира Гончарика не було простим. Однак на сьогоднішній день його кандидатура є найбільш оптимальною й прохідною. Можливо, у Володимира Гончарика немає яскраво виражених сильних позитивних якостей, але немає і дуже негативних. Його шанси на перемогу я розцінюю як дуже високі, якщо нам вдасться згуртувати широку громадську коаліцію.
Анатолій Гуляєв, заступник головного редактора білоруської газети «День»:
— На початку передвиборної гонки в об’єднання опозиційних кандидатів мало хто вірив, пам’ятаючи про досвід виборів 1994 року, коли претенденти на вищий пост країни не домовилися між собою. Опозиційна «п’ятірка» представляє практично весь політичний спектр Білорусі: у Домаші багато хто бачить представника правих радикалів, Калякін — лівий, а Гончарик, Чигир і Козловський — центристи, які не мають за своєю спиною політичних партій. «П’ятірка» працювала досить злагоджено. Правда, до останнього моменту всі сумнівалися, чи зможуть її учасники домовитися. Рішення про висунення Гончарика, наскільки я розумію, далося їм непросто, і, ймовірно, дозріло у команді Семена Домаша, де працює багато професіоналів, здатних тверезо оцінити ситуацію. (Домаша білоруська преса називає дублером Гончарика, якщо останньому Центрвиборчком відмовить у реєстрації. — «День» ).
До Володимира Гончарика у Білорусі ставилися по-різному. Декiлька років тому його звинувачували в тому, що він відсторонився від політичної боротьби. Тоді очолювана ним профспілка відмовилася йти на барикади. Тепер зрозуміло, що це було мудре рішення — якби тоді профспілка вийшла на вулиці, то навряд чи збереглася б до сьогодні. Нині Федерація профспілок Білоруська об’єднує чотири мільйони чоловік — структура досить аморфна, але для десятимільйонної країни значна. Гончарик працював першим секретарем райкому партії і другим секретарем Могильовського обкому. Він людина сильної волі й зарекомендував себе як досвідчений господарник та організатор.
