Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Не дозволяйте надії вмерти!»

Папа Римський просить не переносити гріхи служителів на всю церкву
31 липня, 2002 - 00:00

Минулої неділі папа Іван Павло II відслужив месу, а також виступив з казанням перед аудиторією, яка зібралася під Торонто (Канада) на католицький всесвітній День Молоді (який проводиться з 1985 року). Римського понтифіка слухало, затаївши подих, понад 800 тисяч юнаків і дівчат, які розмахували прапорами чи не всіх країн світу. У натовпі присутніх був і прем’єр-міністр канади Жан Крет’єн. Один учасник події сказав журналістам: «У мене таке відчуття, що весь світ зібрався тут разом і з однієї причини. Не кожного дня ви можете відчути подібну солідарність з такою кількістю присутніх».

Погода не сприяла зустрічі — йшов холодний дощ, сильний вітер зривав наметний табір, рвав білі сакральні шати папи Івана Павла II. Однак магічний вплив цієї старої людини, його слів (англійською та французькою мовами) від цього не зменшився: слова Пастиря незмінно зустрічалися вітаннями та словами любові. У своєму казанні Іван Павло II нагадав, «що нове тисячоліття розпочалося за двома контрастними сценаріями — масовим паломництвом до Риму на честь 2000-ліття Різдва Христового та, з другого боку, страшною атакою терористів у Нью-Йорку. Напад терористів є чимось на зразок «ікони» — зображенням світу, у якому домінують ворожнеча та ненависть. І тут виникає драматичне запитання: на якому фундаменті ми повинні будувати нову історичну еру? Еру, яка є продуктом великих перетворень ХХ століття». Голос Папи, що ставив запитання молодим, був сильним і виразним, — це був голос людини, у якої нібито й не було проблем зі своїм здоров’ям. До речі, у Канаді, під час меси та казання, Іван Павло II, вперше за останній час, не користувався допомогою пересувної платформи, а ходив, з деякою допомогою, по імпровізованому вівтарю.

На думку Івана Павла II, технологічна революція сама по собі не є достатньою для переображення світу — до неї конче необхідно додавати духовну складову. Він закликав молодь бути будівничими «цивілізації любові».

Перебуваючи в Канаді, понтифік торкнувся і секс-скандалу, який сьогодні вирує в Католицькій церкві. Він, зокрема, сказав з цього приводу: «Образа, яку деякі духовні особи нанесли найбільш вразливiй частинi населення — дітям, наповнює нас глибоким почуттям сорому і суму. Віруючі, однак, не повинні перекладати гріхи окремих служителів на всю церкву. Ви молоді. А я старий. І хоча значна частина мого життя пройшла в темряві жорстокого тоталітарного режиму, я вже в ті часи переконався, що не існує таких труднощів або такого страху, які могли б повністю задушити надію. Надію, яка завжди живе в молодих серцях. Не дозволяйте надії вмерти!»

У понеділок папа Іван Павло II відбув до Гватемали, потім до Мексики, де закінчиться його 97-а закордонна подорож. І хоча перед поїздкою було чимало спекуляцій щодо того, чи зможе хворий понтифік її перенести, зараз, в дорозі, Папа почуває себе краще, ніж вдома, у Ватикані.

P.S. Віруючі католики всього світу надають неабияке значення тому, що римський папа Іван Павло II під час поїздки до Америки згадав про секс-скандал і публічно, перед усім світом, засудив його. Як сказав один молодий канадець (часопис «Orlando Sentinel»): «Ми, молоді люди, маємо право знати, що думає про такі речi глава церкви. Адже саме ми маємо зберігати церкву у майбутньому». Слова Папи та реакція віруючих ще раз нагадують нам про те, що українські традиційні церкви досі ні єдиним словом не згадали, офіційно не засудили жодної своєї історичної або сучасної провини. Перед суспільством, перед окремими особами або щодо інших церков. Не так давно в Російській православній церквi вирував свій секс-сканадал того самого «класу» — педофілія чи гомосексуалізм. Московський патріархат багато місяців закривав очі на всі заяви та докази, робив вигляд, що нічого не діється. Зрештою, під тиском мирян, винного єпископа було відсторонено від посади і відправлено на ... почесний відпочинок. Не хочеться говорити про те, скільки чуток подібного характеру кружляє по Українi. Думаю, ієрархія зобов’язана або спростовувати їх, або виправляти ситуацію і публічно вибачатися. Чи дочекаємося?

Клара ГУДЗИК, «День»
Газета: 
Рубрика: