«Євросоюз боїться припинення поставок газу з Росії», «Київ замерзає замість Праги», «Україна покарана Росією за те, що з «російського» напівдемократичного штату вирішила стати європейською країною». Такі заголовки статей з’явилися в чеських газетах у розпал газової кризи в Україні.
Коментатор Любош Палата у впливовому виданні «Лiдови новiни» з легкою насмішкою згадує свого батька, який у підвалі будинку вперто тримає старий, давно невживаний котел із вагомим аргументом: «Росіянам не вір — коли Росія закриє крани, котел і знадобиться...» У листі читача, надрукованому в цій же газеті, йдеться: «Де ж найбільші борці за демократію? Наприклад, Джордж Буш, який називав Україну своїм стратегічним партнером, стверджуючи, що був би радий бачити її в НАТО та ЄС. Де ж принципи Євросоюзу?»
Громадська думка чехів, звісно, випереджає позицію керівництва країни. І побоювання населення країни не були пов’язані з якимись особистими, меркантильними інтересами. Це була реальна підтримка іншої країни, що зазнає тиску з боку сусідньої держави. У Чехії не було перебоїв із поставками газу, навіть загрози такої не було: найбільший постачальник цього виду палива RWE Transgas запевнив, що не існує жодних передумов для хвилювань. Слід зазначити, що 75% від загального об’єму газу, що надходить до Чехiї, — російського походження. Але 25% надходять із Норвегії, і у разі екстреної необхідності цей об’єм можна підвищити до 50%.
Господарство моєї чеської свекрухи повністю залежить від газу. Щомісяця вона платить за нього у вітчизняному, українському еквіваленті приблизно 260 гривень. (У стільки обходиться опалювання її квартири, обігрів води та газова плита.) І це не найзначніша частина витрат споживчого кошика чехів. Однак цього разу мою родичку з боку чоловіка, як і всю чеську громадськість, стурбували процеси, що відбуваються навколо газового конфлікту між Україною та Росією.
Нікого не залишило спокійним і працевлаштування екс- канцлера Німеччини Герхарда Шредера, який погодився очолити наглядову раду акціонерів нового російського проекту з будівництва газопроводу по дну Балтійського моря. Особливо всіх стурбував етичний аспект — що може бути спільного між Шредером і Путіним, про що може свідчити подібне приятелювання? Як відомий політик однієї з провідних держав Євросоюзу міг пристати на подібну пропозицію? Адже на той час уже визрівала газова криза між Україною та Росією, на той період саме припали найрізкіші заяви російського керівництва в бік Києва. Чому Шредер демонстративно не відмовився від своєї нової посади? Саме тому чехи позитивно поставилися до приходу до влади в Німеччині нових сил. Чеське населення сподівається, що Ангела Меркель буде більш обережною у зав’язуванні дружніх відносин зі своїми іноземними колегами. З не меншим натхненням чехи сприйняли заяви Євросоюзу про плани з розробки більш незалежної від Росії стратегічної концепції енергетичного розвитку.
Ставка Путіна на активізацію «проросійського» лобі в європейських країнах і США, спроба зіштовхнути ЄС й Україну зазнали поразки. Принаймні, чехи сприйняли політику Москви з цілковитим осудом. Уся кампанія провалилася, і її наслідком став суттєвий підрив репутації Росії. Одне з найяскравіших, хоч і жорстких підтверджень — заголовок в одній із чеських газет «Обережно: Росія!» Отже, погляд із Центральної Європи: Україна відстояла свої позиції. Але, з іншого боку, поки що не всі змогли оцінити домовленості між Києвом і Москвою. «РосУкрЕнерго» — що це? Європейцям буде непросто зрозуміти значення існування цієї компанії. Не виключено, що на новому етапі протистояння Росії й України переможе той, хто першим зможе переконливо пояснити, в чому завдання цього підприємства.
...І ще одне невелике зауваження з приводу укоріненого серед українців почуття «саможалю»: чехи знають, що їхня середня зарплата становить лише невелику частину від середньонімецької, але, попри це, платять за газ і нафту стільки ж, скільки й німці. І не плачуть...
