Учора з третьої спроби прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко прибула в РФ із першим візитом після обрання на цю посаду в грудні минулого року. В ході дводенного візиту український прем’єр планує зустрітися з російським колегою Віктором Зубковим і пізно ввечері — з президентом Володимиром Путіним. Напередодні візиту вона заявляла, що їде в Москву поговорити про газову проблему «з чистої сторінки». Як відомо, раніше Президент Віктор Ющенко побував у Білокам’яній, провів переговори з президентом Росії Володимиром Путіним та керівництвом «Газпрому» і заявив, що всі газові питання з російською стороною вирішено.
Однак незрозуміло, чи вдасться Тимошенко поставити свої акценти щодо газових питань. Як повідомив учора Інтерфакс, російська сторона не планує обговорювати з українським прем’єром газову тематику. Замість цього планується обговорення питань співробітництва в нафтовій сфері, щодо ущемлення російських інвесторів в Україні, створення спільної корпорації з експлуатації Азово-Керченської акваторії й питання співробітництва в авіабудівництві. Сама ж Тимошенко в інтерв’ю російським «Ведомостям» заявила, що з прем’єр-міністром Росії «ми обговорюватимемо весь перелік двосторонніх економічних проблем, що намічені президентами як ключові». Вона також висловила надію вивести на принципово новий рівень побудову «відносин із російським керівництвом та з Володимиром Путіним і в статусі президента, і в статусі прем’єра».
Торкаючись газової проблематики, Тимошенко нагадала в інтерв’ю про принципи Санкт- Петербурзького плану дій, прийнятого лідерами країн «групи восьми» з ініціативи президента Путіна в липні 2006 року. І підкреслила, що вона виступає за те, щоб наші дві держави вибудовували відносини в газовій сфері на принципах: «забезпечення прозорості й належного управління в енергетичному секторі з метою боротьби з корупцією». Крім того, український прем’єр досить чітко роз’яснила своє бачення відносин України з НАТО. За її словами, «вступ України в НАТО можливий тільки після всеукраїнського референдуму щодо цього питання, і ніхто не може мати права вето на демократичний і суверенний вибір України». Вона також зазначила, що не допустить того, щоб з Україною розмовляли таким чином: або вона в НАТО, або — з Росією. «Ми вибудовуватимемо дружні відносини з Росією, з якою пов’язана значуща частина нашої історії та життя. У той же час, я хочу, щоб Україну сприймали як європейську країну. Україна повинна побудувати зону вільної торгівлі з Євросоюзом і стати невід’ємною частиною європейської сім’ї», — підкреслила Тимошенко.
На час підготовки номера не було інформації про те, як проходить зустріч українського та російського прем’єрів. Тому пропонуємо читачам прогноз російського експерта, що займається українсько-російськими відносинами.
Як проходитимуть переговори прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко з російським керівництвом? Як на атмосферу переговорів може вплинути її позиція нефорсування вступу України в НАТО? Чи вдасться їй домогтися якогось просування щодо газового питання?
КОМЕНТАР
Тамара ГУЗЕНКОВА, провідний науковий співробітник Російського інституту стратегічних досліджень:
— Нині в Росії багатьох цікавить сам зміст і, головним чином, результати візиту в Москву Юлії Тимошенко. І також питання про те, які проблеми там обговорюватимуться, до яких взаємних компромісів і рішень дійдуть обидва прем’єри. І чи намагатиметься Юлія Тимошенко вирішувати газотранспортні та газоцінові питання? І взагалі, як вона спробує репрезентувати себе як новий старий прем’єр-міністр. Мені здається, що в тій ситуації, яка склалася зараз, у тому числі й всередині України, потрібно звернути увагу на те, що Президент України Віктор Ющенко і прем’єр-міністр Юлія Тимошенко як візитери в Росію є своєрідними конкурентами і суперниками. І це відмічалося й українськими експертами, особливо в контексті того, що візит Тимошенко двічі відкладався і першим сюди приїхав Віктор Ющенко. Це також пов’язане з тим, що той перелік проблем, які хотіла б обговорити Юлія Тимошенко, свідчить, що в цьому випадку йдеться саме про такий змаганський характер цих візитів.
Мені здається, що в ході переговорів прем’єрів можливі кілька сценаріїв розвитку подій. Перший полягає в тому, що прем’єр-міністр обговорюватиме тільки ті питання, які заздалегідь були включені в порядок денний і, безумовно, обговорювалися з Президентом України. І прем’єр не вийде за ці рамки. Другий, і цілком можливий сценарій полягає в тому, що за сприятливої ситуації Юлія Тимошенко може спробувати обговорити більш широке коло питань, що мають життєво важливе значення як для української економіки, так і для прем’єр-міністра як цілком реального майбутнього претендента на посаду Президента.
Зараз важко сказати як пройдуть переговори. Але цілком можливі спроби обговорення газової проблематики в рамках цього візиту. Але тут, мені здається, дуже важливо звернути увагу на те, як буде прийнята Юлія Тимошенко в Москві. Я гадаю, що буде з чим порівнювати. Вона щойно приїхала з Брюсселя і за інформацією, яку ми маємо, там її приймали дуже тепло. Вона сказала там дуже багато. І набагато більше, ніж цього б хотів Віктор Ющенко. У цьому значенні, як кажуть обізнані особи, вона порушила певні домовленості і вийшла за межі тих повноважень, на яких наполягав Президент. Подібний сценарій не виключений і в Росії.
Враховуючи не дуже прості і прямо скажемо прохолодні відносини між російським керівництвом і новою виконавчою владою в особі Юлії Тимошенко і нового Кабінету Міністрів, мені здається, що їй потрібно бути обережнішою і акуратнішою у своїх ініціативах. Я гадаю, швидше за все, вона й дотримуватиметься такої лінії. Тим більше, що український прем’єр-міністр настільки мобільна й настільки ініціативна, і якщо їй здасться, що її приймають у Москві цілком адекватно і планують з нею вирішувати якісь питання, то це не останній візит за її прем’єрства. Хоч там як, ситуація, що складається на газовому ринку між Україною та Росією, і система відносин, які починають виявлятися, свідчать, що все-таки в цих переговорах Москва робить велику ставку на Віктора Ющенка. Мені здається, що саме він сприймається як головний переговорник, головна не економічна, а політична структура, яка здатна привести до якогось певного компромісу і надати потрібний напрям у розвитку газових російсько-українських відносин. Мені здається, що Кремль і керівництво «Газпрому» навряд чи погодяться так швидко розкривати обійми і йти на ті пропозиції, що пропонуватимуться прем’єр-міністром, якщо пропозиції Юлії Тимошенко йтимуть у розріз домовленостей між Ющенком, керівництвом «Газпрому» і російським президентом. Таке питання вирішується протягом дуже тривалого часу і непростих компромісних переговорів, і, звичайно, червоногвардійською атакою вирішити все це навряд чи вдасться. А в Юлії Тимошенко є така тенденція — приїхати в будь-яку країну, зустрітися з керівником певного рівня, провести переговори й оголосити, що отримана вирішальна перемога і вже вслід за цим здійснюватимуться ті ініціативи, які принесла й запропонувала Юлія Тимошенко.
Мені здається, що ситуація буде набагато складнішою і все не відбуватиметься так просто. Тим більше, коли йдеться про такі складні й принципові речі, як ліквідація, усунення чи трансформація певної складеної структури зі складеними зв’язками. Заміна такої структури як, наприклад, «РосУкренерго», не питання одного дня.
Щодо питання вступу чи не вступу України в НАТО і термінів вступу в цей Альянс? На мою думку, для Юлії Тимошенко позиція Росії, Альянсу та Вашингтона має набагато менше значення. Вона звертатиме на це менше уваги, ніж на позицію та настрої свого власного електорату. Це її соціальна база, на плечах виборців вона планує висувати свою кандидатуру на посаду президента. І ці плечі її туди винесуть. І тому вона набагато уважніше прислухається до того, що кажуть саме виборці, а не ті центри впливу, які зараз активно обговорюють це питання. Спостерігається її гранична обережність щодо цього питання. Я гадаю, що нею будуть вироблені багатоходові дуже обережні сценарії, які будуть направлені з одного боку на подачу певних сигналів у той же Альянс, ЄС і США, що рух у НАТО не зупиниться. Щодо Росії, то сигнали будуть дані про те, що якщо курс на вступ України в НАТО не відміниться остаточно, то істотно сповільниться. Але основна робота для прем’єр-міністра полягатиме в посиленні роботи з населенням. Для заходу України — це будуть одні сигнали, для центру — другі, а для сходу — треті. Це, звичайно, не дуже проста ситуація. Я вважаю, що вона ускладнить певні зовнішньополітичні напрями. Проте, мені здається, що це буде одним з основних напрямів, що визначатимуть ставлення Тимошенко до НАТО.
На мою думку, така позиція Тимошенко щодо НАТО впливатиме в тому випадку, якщо вона почне певно заявляти про це. Хоч багато можна завуалювати, але багато що почало виявлятися. Зокрема, її підпис стоїть під листом-зверненням українського керівництва до НАТО з проханням надати ПДЧ і під статтею «Як стримати Росію». Дуже багато сказано. І щоб розтопити лід, змінити клімат, і домогтися хоч якогось мінімального потепління, щоб ці відносини складалися в прагматичному дусі, рівень компромісності, пропозицій і градус потепління повинні бути значно вищі.
Від Кремля залежить не все. Дуже багато залежить від політики прем’єр-міністра, і значною мірою ця політика повинна виглядати, якщо не консолідованою, то принаймні узгодженою з Президентом. А якщо подаватимуться різнопланові сигнали в бік Росії і якщо один дезавуюватиме ініціативу іншого, то, звичайно, розсудливіше було б здійснювати певні відносини на мінімально прийнятному офіційному рівні й не розширювати це співробітництво, якщо на внутрішньополітичному рівні в Україні відбуватиметься така конкуренція.
