Президентські вибори у Зімбабве було продовжено ще на день, щоб дати можливість виборцям проголосувати за мудрого й талановитого вождя... Адже політична ситуація в Зімбабве не виглядає сприятливою для перемоги опозиції, і вибори в цій африканській країні не можна вважати демократичними — президент Роберт Мугабе доклав стільки зусиль, щоб перемогти, ще до виборів, що відсоток очевидно сфальсифікованих голосів зацікавить хіба що спеціалістів з передвиборних технологій.
А проте неподалік Зімбабве, на острові Мадагаскар, відбувається зовсім інакше. Президент цієї країни Дідьє Рацирака, який править островом вже 23 роки, також вирішив провести вибори за участю опозиції. І виграв. А от тільки опозиція із цим не погодилася. Її лідер оголосив про власну перемогу, і от вже його прихильники займають одну урядову резиденцію за іншою. Жах! А армія, яка всі ці роки була вірною союзницею генерала Рацираки? «Безмолвствует».
Це я до того, що керованої демократії не буває, що б там не розповідали своїм наївним африканським або східноєвропейським клієнтам заїжджі політтехнологи. Або ти могутній чаклун із пір’ями Райського Птаха на капелюсі, або так — дільничний лікар, якого можна змінити на якогось іншого спеціаліста. Головне в мистецтві втримувати чаклунську владу — не пропонувати жодних альтернатив. Звичайно, можна певний час протриматись, як Мугабе, намалювати десяток-інший законів і начхати на Захід. Однак закінчиться все, як у Рацираки... І доведеться або домовлятись, або бігти кудись, ховаючись від показового процесу. І усвідомлювати в сльозах, що референдум про продовження терміну повноважень чаклуна на десять років кращий за будь-які альтернативні вибори...
А політтехнологи? А що політтехнологи? Вони ж на службі. Поїдуть забивати баки комусь іншому, прихильному до демократії. До того ж вони тепер серйозні люди, допомогли обрати самого Мугабе...
