Що це було — хоробрість чи дурість, — залежить від точки зору. Так чи інакше, Литві (населення — 3,5 мільйона людей) вдалося підштовхнути Європейський Союз (населення — 500 мільйонів) до того, щоб той зайняв дещо жорсткішу позицію відносно Росії. Спочатку переговори щодо нової угоди про партнерство (при тому, що стара вже давно перестала діяти) відкладалися через російське ембарго на польське м’ясо. Потім, коли ембарго відмінили, виникла нова перешкода у вигляді вимоги Литви посилити формулювання в галузi енергетики, співпраці судових органів та відносин Росії з такими країнами, як Грузія.
Євродипломати обрушили на Литву шквал критики, називаючи її дії невчасними та непідготовленими, а очікування — невиправдано завищеними. Говорили навіть, що через такі речі країни «старої Європи» і зміцнюються в думці про те, що свого часу зробили помилку, допустивши в свій клуб психованих та примітивних екс-комуністів зі сходу. Те, що відбувалося на деяких міністерських зустрічах, де піднімалося це питання, по мірках ЄС можна сміливо називати політичними баталіями.
Проте 27 травня нарешті була досягнута угода по новому переговорному мандату — з невеликими за об’ємом, але істотними за змістом змінами в деяких пунктах, яких домагалася Литва. Зі слів чиновника однієї із сусідніх країн, в мандаті «своєчасно й правильно привертається увага до поведінки Росії в Грузії». Самі переговори розпочнуться на червневому саміті Росія—ЄС у Сибіру.
Але залишається інше питання — наскільки швидко ці переговори підуть. Німеччина хоче, щоб усі питання були вирішені — принаймні, у принциповому плані — протягом року. З точки зору Європейської Комісії, а також країн, налаштованих по відношенню до Росії жорсткіше, рік — це дуже мало. У цьому таборі хочуть укласти більш детальні угоди, по яким Росії довелося б піти на істотні зміни у таких серйозних питаннях, як енергетичний монополізм, захист інвесторів та боротьба з нелегальною міграцією. Замість цього ЄС пообіцяє спрощення візового режиму та умов розширення російських компаній на Захід.
Оскільки в деяких країнах відносини Німеччини з Росією вважають надто дружніми, вони починають проводити власну політику. На цьому тижні про власний план оголосили Польща та Швеція. Він називається «Східне партнерство» й передбачає всіляке розширення співпраці в торгівлі та інших питаннях з Грузією, Україною та іншими зацікавленими країнами.
Мета цього плану — відтворити модель «Вишеградської групи» чотирьох центральноєвропейських країн, яка на початку 90-х років допомагала готувати комуністичні державні системи до тоді ще зовсім туманної перспективи членства в ЄС. Це перша європейська ініціатива, в яку відкрито включається Білорусь (нехай поки що і на чисто «формальному» рівні). Крім того, претендувати на преференції, що даються таким партнерством — полегшення режиму перетину кордону або участь в екологічних проектах — можуть і російські регіони, наприклад, Калінінград.
Що ж, колишня комуністична країна Польща та багата нейтральна Швеція можуть дійсно створити хорошу комбінацію. В обох країнах є рішучі міністри закордонних справ — Радек Сикорський та Карл Більд, — і вони добре розуміють один одного. Хоробрість — річ хороша. Правда, не така хороша, як мозок.
