Учора стало відомо, що ізраїльсько-палестинські переговори, учасники яких намагалися виробити графік повернення палестинській стороні контролю над Західним берегом ріки Йордан, припинилися. Після закінчення чотиригодинної зустрічі представник палестинців заявив, що ані в понеділок, ані у вівторок ізраїльтяни не виведуть свої війська із двох міст — Калькілії та Єрихону. Мирний процес на Близькому Сході вкотре опинився на межі зриву. При цьому винного в ситуації, що склалася, знайти досить складно. Кожна зі сторін має слушність: палестинці прагнуть створити державу, ізраїльтяни турбуються про власну безпеку. Що ж заважає знайти компромісне рішення? Чи можливий мир в умовах недовіри двох сторін? Про це в інтерв’ю з Надзвичайним і Повноважним Послом Палестини Валідом ЗАКУТОМ.
— У вересні минає три роки, як на Близькому Сході поновилося насильство. Чи винесено за цей час якісь уроки? Чи є надія на справжній мир між Ізраїлем та Палестиною?
— Ці три роки були дуже жорстокими для палестинців, оскільки минули «під прапором» ізраїльської окупації та агресії. Ізраїль продовжує окуповувати палестинські території, будує нові поселення, ставить перепони для пересування палестинців, майже цілком ліквідував структуру держустанов Палестини. Природно, що це породжувало опір з боку палестинців. Шанс на мир з’явився після запропонованого Сполученими Штатами плану врегулювання — так званої «карти шляху» (палестинські дипломати саме так перекладають словосполучення «road-map». — Ред. ). Палестинське керівництво погодилося з цим планом, Ізраїль дав згоду дещо пізніше з умовою внесення 14 поправок. Однак і після взятих зобов’язань Тель-Авів не поспішає їх виконувати. Ізраїль мав припинити будівництво поселень та ізолюючої стіни, але не зробив цього. Ізраїль мав вивести війська із палестинських міст, але не зробив цього. Досі перебуває в ізраїльській блокаді президент Ясір Арафат. Не звільнено й палестинських в’язнів. За минулі місяці Ізраїль зробив тільки два маленьких кроки. Було передислоковано збройні сили із центра Віфлеєма (однак на в’їздах у місто було встановлено ізраїльські «чек-пойнти»). А замість звільнення семи тисяч в’язнів на свободу випустили трохи більше 350 палестинців. При цьому не припиняються арешти й облави на палестинських лідерів.
— А чи може Палестина дотримуватись своїх зобов’язань? Адже теракти в Ізраїлі продовжуються...
— Хочу нагадати, що палестинська влада зуміла прийти до домовленості з двома організаціями — ХАМАС та «Ісламський джихад» про перемир’я. За минулі два місяці не було жодної акції, до яких вони були причетні. Деякі палестинці діють особисто зі своєї ініціативи, однак цих людей заарештовано. Якщо ж ви маєте на увазі останні акції, то вони були реакцією на дії Ізраїлю. Перемир’я не може бути тільки з одного боку.
— Чи припускаєте ви, що до 2005 року державу Палестина так і не буде створено, хоча це і передбачено останнім мирним планом?
— Ми поділяємо такі побоювання. Однак відповідальність за можливий провал мирного процесу нестиме повністю Ізраїль. Якщо, звичайно, США та міжнародна спільнота ніяк не вплинуть на вирішення ситуації, що склалася. Необхідно зупинити всі дії Ізраїлю, спрямовані на зрив реалізації плану «карта шляху». Тоді Палестинську Державу буде створено.
— Палестина покладає величезні надії на вплив зі сторони США. Але відомо, що Вашингтон критично ставиться до діючих у Палестині угруповань — ХАМАСу та «Ісламського джихаду». Чи може за такої ситуації Автономія розраховувати на американську допомогу?
— Під час візиту Махмуда Аббаса до Вашингтона палестинська сторона висловила свою позицію з питання про перемир’я і взяла на себе відповідальність за його підтримку. Ми повідомили, що всі палестинські організації дотримуються перемир’я. А хто його порушить, буде покараний згідно із законом. Вашингтон із цим погодився. Палестинське керівництво неодноразово засуджувало акції, внаслідок яких гинули люди, але палестинський народ — як і кожний — має право на опір. Незважаючи на все це, ми пішли на поступки. Однак чи готовий до миру уряд Ізраїлю? Прем’єр-міністр Аріель Шарон вибірково виконує зобов’язання — тільки ті, які вигідні Ізраїлю. Тому США повинні бути більш рішучими, щоб досягти миру на Близькому Сході. До речі, вирішивши ізраїльсько-палестинський конфлікт, світова спільнота назавжди позбавить міжнародний терор можливості спекулювати на палестинському питанні. Мир між Ізраїлем та Палестиною полегшить боротьбу США проти тероризму.
— Керівництво Палестини наполягає на звільненні семи тисяч в’язнів. Серед них є організатори терактів?
— Це логіка Ізраїлю, яку ми повністю відкидаємо. Тут не йдеться про тероризм, оскільки палестинці — окупований народ. Якщо розглядати, кого судити, то насамперед прем’єр- міністра Ізраїлю Аріеля Шарона та ізраїльських солдат, від рук яких загинуло дуже багато палестинських дітей і жінок. У будь-якому разі, якщо ми хочемо досягнути миру, то не повинні розглядати питання з такої позиції. Йти до мирного майбутнього для нас важливіше, ніж те, кого судити — палестинців чи ізраїльтян.
— Яких заходів вживає Палестина для забезпечення безпеки на своїй території? Чи може ваше керівництво гарантувати, що в Ізраїлі не буде терактів?
— Як може палестинська влада вживати якихось заходів, якщо знаходиться під повною блокадою Ізраїлю? Яких заходів може вжити держава на користь іншої країни, якщо друга переслідує першу? Пригадайте, до 2000-го року на Близькому Сході був повний спокій, жодного насильства, а зараз наш президент не може і кроку зробити без дозволу Ізраїлю. Ясіру Арафату не дозволили попрощатися навіть з рідною сестрою на похоронах.
— Світові мас-медіа багато писали про складні відносини між прем’єр-міністром Махмудом Аббасом і президентом Ясіром Арафатом. Чи не впливають розбіжності між ними на мирний процес?
— А хто призначив Аббаса? Ясір Арафат. Хто працював над мирним планом в Осло? Арафат і Аббас разом. Розбіжності між ними стосуються розмежування повноважень, що цілком природно. Але тут не може йтися про якісь суперечки щодо мирного процесу. У цьому плані і палестинське керівництво, і пересiчні громадяни одностайні у своєму прагненні миру.
