Президент концерну «Медіа-Мост» Володимир Гусинський повідомив, що він не збирається продавати РАТ «Газпром» свій холдинг, засоби масової інформації якого продовжують намагатися об’єктивно висвітлювати ситуацію в Росії. Гусинський звинувачує владу в тому, що він змушений був підписати угоду про продаж акцій під тиском: «переговори» з магнатом про це розпочалися ще у Бутирці, так що влада очевидно виступала з більш сильних позицій, обумовлюючи переданням їй контролю над «Мостом» можливість припинити кримінальну справу проти Гусинського і випустити його за кордон.
Кримінальну справу дійсно припинили, Гусинський за кордоном й нещодавно російські телеглядачі мали можливість бачити опального олігарха за одним столом з президентом Сполучених Штатів. Виявилось, що він подбав про себе ще в Москві, коли у присутності двох закордонних юристів записав на відеоплівку заяву про незаконність подальшої процедури продажу своєї компанії. Очевидно, що «Газпрому» буде дуже важко довести будь-якому суду — навіть російському — що Гусинський діяв не під примусом...
Однак все це подробиці. Головне — чого так панічно побоюється російське керівництво, що намагається усупереч втраті міжнародної репутації застосовувати механізми жорсткого тиску і прокурорського свавілля для підкорення собі ЗМІ? Звичайно, на це питання можна дати просту відповідь: в Кремлі не хотіли б надалі зустрічатися із критикою, яка лунала в дні аварії «Курська», президенту не подобається, коли його ображають тощо...
І все ж таки все це буде лише частиною правди. В Росії — хіба тільки в Росії — ми зустрілися із процесом перерозподілу власності, коли досвідчені бізнесмени використовують комплекси політичних неофітів для захоплення ринку. Професіонали-телевізійники вже давно сприймають російське міністерство преси як підрозділ холдингу «Медіа-інтернешнл» — саме цей холдинг, раніше очолюваний міністром Михайлом Лєсіним, готується контролювати НТВ після передання телекомпанії «Газпрому»...
Чи усвідомлюють люди у Кремлі, що вони просто створюють нове угрупування «олігархів», здатних потім і висунути власні умови владі, і створити «свого» Путiна, якщо не вдасться домовитися із нинішнім? Навряд. Влада обтяжена ідеєю тотального контролю, не розуміючи, що встановлює цей старий контроль на порозі нового тисячоліття...
