Останнім часом в дебатах на економічні теми в Латинській Америці переважали два питання. Перше: коли закінчиться сьогоднішній період високої міжнародної ліквідності? Друге: що трапиться, коли це станеться? Ми можемо додати ще й третє, супутнє, питання: чи готуються уряди Латинської Америки до цього дня? У випадку Бразилії, відповідь здається неясною, принаймні, на перший погляд.
З одного боку, Бразилія практично нічого не зробила щодо економічних реформ після формування уряду президента Луїса Інасіо Лула да Сільви в 2003 році. Найважливіші зміни податкового і трудового законодавства, а також пенсійної системи просто не були зроблені.
З іншого боку, якщо раніше кредитори вимагали від Бразилії зобов’язань, що їх було практично неможливо виконати через політичну ситуацію, яка склалась у країні, сьогодні ці ж самі кредитори, схоже, повністю задоволені Бразилією, незважаючи на безсилля її економічної політики.
Існують об’єктивні причини цих змін. Уперше за десятиріччя Бразилія змогла скористатися вигодами хорошої економічної ситуації, щоб скоротити свій зовнішній борг, тим самим знизивши ризики кредиторів. У 2006 році співвідношення зовнішнього боргу Бразилії до обсягу її експорту було найнижчим за останні 50 років. До того ж, у той час як за останні вісім років загальний обсяг зовнішнього боргу Бразилії знизився на $50 мільярдів, її резерви іноземної валюти різко зросли, особливо за останні два роки, що знизило обсяг чистого зовнішнього боргу більш ніж на $120 мільярдів, починаючи з кризи 1999 року (див. таблицю).
Зниження розміру боргу важливе для інвесторів, оскільки говорить про тенденції: якщо темпи зниження боргу 2006- 2007 рр. збережуться, Бразилія повністю виплатить чистий зовнішній борг до кінця другого президентського терміну Лули да Сільви в 2010 р. Цей факт і сильна кредитногрошова політика Бразилії означають, що вона буде набагато краще захищена від зовнішньої кризи, ніж коли-небудь у новітній історії.
Дійсно, країна, схильна до негативного впливу світового економічного спаду або зниження експортних цін, буде набагато вразливішою, якщо її зовнішній борг становить 40% або 50% вартості її чистого експорту, ніж якщо в неї є лише невеликий зовнішній борг чи зовсім ніякого боргу. Коли кілька років тому потік зовнішніх кредитів для Бразилії вичерпався, єдиним способом уникнути банкрутства було звернутися до МВФ. Натомість тепер, якщо щось подібне станеться знову, Центральний банк матиме іноземну валюту для обслуговування боргів і одночасної підтримки стабільного валютного курсу.
Однак внаслідок цього Бразилія стикається з неприємною фінансовою дилемою. Щоб компенсувати зростання грошових запасів, пов’язане з придбанням доларів, уряд випускає цінні папери, за яких виплачується більш висока процентна ставка, ніж та, яку отримує Центральний банк від інвестування своїх резервів за кордоном. У той час, як результат відносно чистого державного боргу нейтральний, скорочення зовнішнього боргу в держсекторі (який вже нижчий за міжнародні резерви Бразилії) і збільшення внутрішнього боргу не так уже добре в показниках вартості офіційного боргу.
Це одна з причин, чому надто важливо знизити внутрішні процентні ставки, що, швидше за все, і станеться найближчими місяцями, причому досить різко. Найближчими роками уряд Бразилії повинен також прагнути до встановлення збалансованого бюджету (минулого року дефіцит ще зберігався і становив 3% ВВП), а потім до досягнення профіциту, чого вже кілька років назад досягла Чилі.
Бразилія дійсно частково готується до того дня, коли сьогоднішній період високої міжнародної ліквідності закінчиться. Хоча структурні реформи відстають від графіка, економіка країни стала набагато менш вразливою, ніж у минулому.
Фабіо ДЖАМБЬЯДЖІ — колишній консультант міністерства планування Бразилії, на сьогодні — економіст Національного банку соціального і економічного розвитку Бразилії.
