Поступки багатих країн можуть зіграти вирішальну роль у тих випадках, коли бідні держави, які загрузли в боргах, борються за перехід від диктатури до демократії. Якщо багаті країни наполягатимуть на погашенні боргів і заходах жорсткої економії, то цілком можливо, що такими діями вони зможуть підірвати соціальну стабільність, необхідну для зміцнення нової демократії.
Втім, ніколи не слід недооцінювати жадібності, короткозорості й загальної байдужості багатих країн. Упродовж останніх тижнів європейські країни і, мабуть, МВФ відхилили прохання нової нігерійської демократії про скорочення боргу країни. Замість цього вони заявляють, що поточного року Нігерія має збільшити витрати з обслуговування боргу, і їй необхідно відмовитися від закликів до його скорочення. Французький уряд, який є організатором комісії урядів-кредиторів (так званого Паризького клубу), несе основну частку відповідальності за таку запеклу політику. Але багато інших урядів і міжнародних агентств поділяють його провину.
Здавалося б, Франція, Велика Британія, Сполучені Штати і МВФ могли б бути обізнанішими з питань новітньої історії. Сім років тому Нігерія хитко і невпевнено рухалася у напрямі до демократизації. На початку 1994 року тимчасово керуючий країною уряд мав намір провести загальні вибори. Однак наприкінці 1993 року МВФ і Всесвітній банк змусили Нігерію скасувати субсидування нафтопродуктів всередині країни в рамках програми жорсткої економії, на якій наполягали кредитори Нігерії.
Не можна було вибрати гіршого моменту для проведення таких заходів. Скасування субсидій на пальне призвело до заворушень і широкомасштабних страйків, спрямованих проти перехідного уряду, і це дало нігерійським генералам привід знову встановити владу військових. І мало минути шість довгих років хижого військового правління, перш ніж країні трапилася чергова нагода здобути демократію.
Торiк Нігерія відсвяткувала звільнення від диктатури. Після раптової кончини жорстокого і корумпованого військового правителя генерала Сані Абача. Військові згнітивши серце погодилися на проведення чергових загальних виборів. Внаслідок виборів до влади прийшов Олусіган Обасаньо, видатна людина, котра об’єднує націю і має незаплямовану репутацію демократа, нігерієць, якого поважають в усьому світі. Саме президент Олусіган Обасаньо, котрий очолював армію наприкінці 1970-х років, успішно здійснив першу стадію переходу до демократії.
Та перед новою державою постали страхітливі проблеми. Країна, як і раніше, убога, розділена за етнічною ознакою, а корупція і грабунки, які роками практикувалися військовими, повністю зруйнували систему соціального забезпечення. Епідемія СНІДу, яка розвивається по спіралі, загрожує охопити все населення. Уже й так у результаті СНІДу середня тривалість життя в Нігерії скоротилася з 58 до 54 років.
Західні країни цинічно стверджують, що Нігерія — багата країна, і з цієї причини має продовжувати обслуговувати свій борг. Якщо вони вірять у це, то вони просто дурні. Незважаючи на те, що Нігерія є великою нафтовидобувною країною, яка викачує близько 2 млн. барелів нафти щодня, доход на душу населення від нафтовидобутку становить всього лише $100-150 на рік, бо кількість жителів у густонаселеній Нігерії дорівнює 120 млн. чоловік. А оскільки нафта становить понад 90% всього експорту країни, то прибутки від нафтовидобутку — це все, на що можуть розраховувати нігерійці у світовій економіці.
У результаті, середній доход на душу населення (у нафтових і ненафтових галузях економіки, разом узятих) становить близько $300 на рік, що ставить Нігерію у ряд найбідніших країн світу. Страхітливі соціальні умови цілком відповідають такій убогості. У наявності масові захворювання, низька тривалість життя, недоїдання і погана відвідуваність шкіл.
Сьогодні історія може повторитися. Особи, які беруть участь у боргових переговорах заявляють, що Нігерію підштовхують до збільшення виплат з обслуговування боргу. Поки що кредитори відхиляють заклики Нігерії до скорочення боргу, і, замість цього, пропонують їй помилкове розв’язання проблеми під назвою «зміни термінів виплати боргу». При такому рішенні Нігерія могла б відстрочити деякі платежі, але їй доведеться повністю виплатити відсотки з відстрочок, і очікується, що згодом країна повністю розрахується з боргами. Передбачається, що Нігерія погодиться на такі умови в надії одержати новий невеликий кредит від МВФ, який також буде видано на комерційній підставі.
Спостерігаючи таку поведінку, важко повірити переважній частині виголошуваних у Вашингтоні, Парижі, Лондоні й Берліні промов про нову прихильність до Африки і про нову рішучість боротися з убозтвом у найбідніших країнах. Політичні лідери, які озвучують ці заяви, або повністю втратили зв’язок зі своїми скарбниками і міністрами фінансів, або ж усе це — цинічна гра багатих країн, які хочуть насолоджуватися багатством і процвітанням, одночасно роблячи дуже мало на благо решти світу. На мою особисту думку, консервативні міністри фінансів у багатих країнах, а також функціонери МВФ, впритул не бачать, до яких політичних наслідків ведуть їхні дії.
