Минуло вже 25 років з часу падіння берлінської стіни і майже десять років після того, як я залишив почесну посаду президента Європейської комісії, яка дозволила мені стати безпосереднім свідком найвизначніших моментів в історії Європейського Союзу і, зокрема, вступу до нього колишніх радянських соціалістичних республік.
Україна — найбільша і, напевно, найважливіша з них у культурному, історичному та геополітичному розумінні. Делікатне становище України як сусіда і колишнього привілейованого партнера Росії до теперішнього часу кидало тінь на будь-які перспективи її входження до складу Євросоюзу. ЄС і Україна мають намір підписати в листопаді новий договір про асоціацію, який спирається на вільну торгівлю і вільне пересування громадян. Мова йде про ключовий крок для майбутнього України і ЄС.
Завдання полягає в тому, щоб в найкоротші терміни подвоїти обсяги товарообміну (зараз він складає 40 млрд євро) з реальними перевагами не тільки для Франції та Німеччини, але і всього Євросоюзу. Крім того, з точки зору геополітики Україна в перспективі може стати справжнім мостом між ЄС і Росією.
КРАЇНА ГОТОВА ПРИЙНЯТИ ЄВРОПЕЙСЬКІ ІДЕАЛИ
Україна може дати стимул для оздоровлення всієї європейської економіки в цілому. Населення в 46 млн осіб, кваліфіковані працівники, потужний експорт промислової продукції, величезний сільськогосподарський сектор і така, що розвивається швидкими темпами інформаційна галузь — з усім цим не можна не рахуватися.
Що стосується ключового питання енергетики, широкомасштабна розробка родовищ сланцевого газу і транзит російського газу в Європу є не тільки потенційним джерелом економічного зростання з дотриманням усіх екологічних вимог, але і перепоною на шляху сформованої за останнє десятиріччя енергетичної та економічної невизначеності.
Сприйняття України і інтерес до неї спираються не тільки на матеріальну вигоду для Європи, але і, як мені здається, на обов’язок сприянню демократії: ця країна, попри кілька минулих помилок, які були допущені після закінчення важких років її перебування в Радянському Союзі, сьогодні готова прийняти європейські ідеали справедливості, громадянського суспільства і прав людини. За останні кілька місяців український парламент затвердив цілу серію судових, адміністративних, економічних та соціальних реформ у відповідності з нормами, законами і вимогами ЄС.
СПРОЩЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ, ПОСИЛЕННЯ КОНТРОЛЮ НАД БІЗНЕСОМ
У цьому році Київ вперше за півстоліття ввів новий Кримінальний кодекс, у якому позначено нові процедурні гарантії на захист прав обвинувачених і недоторканності особистості. Крім того, до листопада має бути затверджено глобальну реформу судової системи і системи управління державою. До того ж не варто забувати про реформи і вибори 2012 року, що пройшли під контролем європейських спостерігачів: вони призвели до формування парламенту, де представлені всі політичні партії і опозиція, яка не боїться заявити про себе і почати суперечки.
Діловий клімат в країні інколи сприймається неоднозначно, у зв’язку з чим влада вирішила розвіяти побоювання Брюсселя і почали серію масштабних реформ, завдання яких — усунути перешкоди для створення підприємств і інвестицій. Реформи в галузі землекористування і формування підприємств дозволили спростити процедури, зробити зрозумілішим бізнес-середовище, спростити систему оподаткування, зробити прозорішим контроль над підприємствами і привести транзитні ціни у відповідність з європейськими нормами.
Останнє вимагало величезних зусиль від України, яка тим самим поставила під загрозу відносини з Росією — своїм сусідом і головним торговим партнером. З небаченою в Європі швидкістю Україна переписала безліч законів (причому нерідко в противагу російським інтересам) і продемонструвала тим самим прагнення рівнятися на ЄС. Такі жертви не можуть залишитися без відповіді.
ГУМАНІТАРНЕ ВИРІШЕННЯ СПРАВИ ТИМОШЕНКО
Крім підписання Договору про асоціацію, який покликаний надати значимість прагненню України до європейського майбутнього, Франції та державам-членам ЄС потрібно скористатися нагодою і спробувати допомогти Києву, підтримавши його рівняння на європейські норми в законах, економіці і формуванні громадянського суспільства.
В такій перспективі ми очікуємо, що український уряд зрозуміє прагнення колишнього президента Польщі Олександра Кваснєвського і колишнього спікера Європейського парламенту Пета Кокса до пошуку гуманітарного вирішення справи Тимошенко. Участь Європи може серйозно посприяти її вирішенню. Для Європейського Союзу 2004 рік став тим моментом, коли ми повірили, що загальна доля дозволить нам реалізувати всі наші надії і досягти виняткових і великих результатів для наших народів, дозволить громадянам 28 країн зробити крок до спільного майбутнього.
За останні роки нам довелося зіткнутися з фінансовою кризою і рецесією, а сьогодні нам потрібно спільно вести боротьбу за піднесення економіки. Як би там не було, дух широкої Європи повинен продовжувати жити, особливо в нинішній нестійкий час. Європі завтрашнього дня доведеться витратити чимало сил для досягнення цієї мети, однак ціна провалу буде просто жахливою.
Le Monde, Франція, 1 жовтня 2013 р., переклад ИноСМИ.Ru
Романо ПРОДІ — прем’єр-міністр Італії (1996 — 1998; травень 2006 — січень 2008). Між двома прем’єрствуваннями був президентом Єврокомісії (1999 — 2004).
