Революція — небезпечна річ, навіть якщо вона мирна й забарвлена оранжевим сяйвом. Минуло півроку з моменту інавгурації Віктора Ющенка, демократично обраного Президента України, а його уряд, схоже, втратив значну частку своєї колишньої цілеспрямованості.
На поверхні столиця України Київ досі сповнена ейфорії «народовладдя». На Майдані Незалежності від світанку до заходу свято, на якому виступають сотні українців з усього світу, яким подобається почуватися українцями. Потрібна книжка Ющенка або про Ющенка? Немає проблем. Бюст, портрет? Вибирайте розмір на свій смак. Так, і поки ви тут, візьміть на додачу ще один — прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Поруч з портретами революційного дуету на прилавках релігійні картини та маленькі іконки-репродукції: ікони вчорашнього й сьогоднішнього дня лежать поряд.
...Розчарування відчутне й на газетних шпальтах, які ще недавно були такими щедрими на підтримку помаранчевим батальйонам. Заслуга в перемозі революції частково належить пресі, бо саме вона наполягала на тому, щоб вибори відповідали вимогам закону, а потім забезпечила таку відповідність. Однак ця заслуга теж належить міській молоді України, яка побачила в Ющенку й Тимошенко не тільки інше майбутнє для себе самих та своєї країни, а й майбутнє, в якому Україна стане частиною Європи. Звісно, ніхто не чекав, що помаранчевій революції буде легко виправдати покладені на неї надії. Як і дещо туманне й ідеалізоване уявлення про Європу, ці очікування не були чітко визначені. Щодо інтелігенції, вона передусім сподівалася на те, що буде покладено край усюдисущій корупції. Чимало журналістів сподівалися на свободу інформації та своїх репортажів, причому без найменших фінансових труднощів.
Такі очікування були утопією. Однак чимало українців — і не лише ті, хто стояв на Майдані Незалежності, — переконали себе в тому, що вони здійснили революцію й після грудня все буде інакше. Тим, хто сьогодні приєднався до лав непевних, новий уряд у нагороду за їхні героїчні зусилля на засніжених вулицях дав лише підвищення цін, внутрішні чвари в керівництві й низку поспішних і погано продуманих політичних кроків, що базуються на ідеології вільного ринку, яку більшість українців погано розуміють.
Список ініціатив держави, що дали осічку, очолює перегляд проведеної раніше приватизації компаній, яка багатьма розцінюється як нечесна. Для більшості населення все здавалося просто: треба конфіскувати в олігархів-мільйонерів усе, нажите нечесним шляхом, і роздати це багатство. Однак для обраної влади, яка діє — або намагається діяти — в міжнародному контексті, все не так просто. Як можна скасувати результати приватизації, не дестабілізувавши при цьому й без того хиткий український ринок і не відлякнувши й без того обережних інвесторів?
Президент і прем’єр-міністр збиралися провести через парламент до початку літніх канікул 14 законопроектів у економічній сфері. Ці закони мали надзвичайно велике значення для виконання умов вступу до Всесвітньої Торгової Організації; крім того, вони були також невід’ємною частиною «плану дій», складеного Європейським Союзом як попередній захід для узгодження дати початку переговорів про вступ до Євросоюзу. Однак минулого тижня, перед тим як піти на канікули, на Раду обрушилася хвиля криків і сварок між реформаторами, що підтримують Ющенка, та їхніми опонентами.
Набагато гірше те, що через ворожнечу було обговорено лише вісім законів. Один із них, що стосується авторських прав і вважається найбільш важливим для вступу до СОТ, був ухвалений, однак інші відклали до осені. Якщо, як очікують чимало людей, березневі вибори продемонструють розчарування в діях Ющенка й не приведуть до формування парламенту реформаторів, то всі шанси створення законодавчої бази для серйозної реструктуризації економіки, не кажучи вже про вступ у короткі терміни до Євросоюзу, можуть бути втрачені на декілька років.
Можливо, із самого початку не слід було так швидко чекати відчутних результатів від помаранчевої революції. Однак можливості Ющенка щодо згуртування лав своїх розчарованих прихильників швидко зменшуються... Коли один із місцевих журналістів запитав главу адміністрації Криму Івана Матвієнка про те, чого зміг досягти уряд, він гаркнув на нього: «Не можна посадити картоплю, а наступного дня викопувати її лише тому, що ви голодні».
