Ситуація, що склалася цього року в Швейцарії, стає реальною загрозою для благополуччя країни, де 12% ВВП припадає на частку фінансового сектору, в якому задіяно 6 % населення активного працездатного віку. Причина цього — глобальна фінансово-економічна криза, недавня заява уряду Швейцарії про прийняття стандартів Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР), що веде до «пом’якшення» банківської таємниці, страх перед загрозою потрапити до чорного списку світових «податкових оазисів». Не випадково, що величезний інтерес у іноземних журналістів викликав виступ президента Асоціації швейцарських банкірів SВА П’єра Мірабо, представника однієї з найстаріших династій банкірів Женеви, ім’я якої носить приватний банківський дім Mirabaud & Cie. Асоціація швейцарських банкірів нараховує на сьогоднішній день 768 колективних членів (банки) та 11 333 індивідуальних (працівники інших фінансових установ) і лише раз на рік проводить прес-конференцію для іноземних журналістів, акредитованих у Швейцарії. Як відомо, 13 березня швейцарський уряд оголосив про прийняття стандартів ОЕСР з обміну інформацією при боротьбі з податковими правопорушеннями в банківській сфері, як у разі податкового шахрайства, так і в разі ухиляння від податків. Створена 1948 року, ОЕСР є міжнародним об’єднанням 30 розвинених країн, що визнають принципи представницької демократії та вільної ринкової економіки. Однак, як зазначив пан Мірабо, ОЕСР не має законодавчих повноважень, аби встановлювати правила, норми й стандарти для якихось інших країн, крім своїх країн-членів. Позиція ОЕСР щодо Швейцарії, на думку банкіра, м’яко кажучи, є негідною. Створення таємного чорнового списку країн, які увійдуть до офіційного чорного списку країн, що вдаються до несумлінну податкову конкуренцію, неприйнятне для дій такої шанованої організації, й серйозно підриває до неї довіру. Спроби повісити на Швейцарію ярлик «податкового раю» походять з країн, де система оподаткування складна й заплутана, й де чесність самих платників податків не на найвищому рівні. Тим часом, у швейцарських громадян немає проблем з фіскальними органами. Навіть ОЕСР називає швейцарський «Кодекс поведінки для податкової інспекції, платників податків і податкових консультантів» зразком «досконалих відносин» між платниками податків і податківцями.
Символічна цінність маленької альпійської країни як батьківщини «privat banking», приватної банківської справи, величезна; швейцарська система «privat banking» завжди посідала місце лідера у світовій банківській сфері, що, просто кажучи, викликає заздрість. Не дивно, що під час економічної кризи Швейцарія перетворилася на зручний громовідвід для фінансово занепокоєних країн, які можуть таким чином розрядити своє невдоволення й відвернути увагу своїх громадян від вад у власних погано діючих податкових системах.
Прес-конференція після виступу пана Мірабо дозволяє повніше уявити сьогоднішню ситуацію в банківському секторі Швейцарії, країни, що ставить собі амбіційну мету — увійти до 2015 року в першу трійку світових фінансових центрів нарівні з Нью-Йорком і Лондоном. Тому пропоную читачам «Дня» стати заочними й ексклюзивними учасниками цієї прес-конференції.
— За словами міністра фінансів Німеччини Пеера Штайнбрюк, якби не було тиску з боку міжнародного співтовариства, Швейцарія й інші «податкові оазиси» не погодилися б на перегляд принципів банківської таємниці. Під час зустрічі міністрів фінансів країн G20 14 березня в передмісті Лондона пан Штайнбрюк образно порівняв швейцарців з індіанцями, що тікають від кавалерії. Як ставиться банківський сектор Швейцарії до подібних заяв?
— Ваше питання містить два аспекти: за формою й за змістом. У Німеччині, особливо в передвиборні періоди, висловлювання політиків вирізняються особливою різкістю, що ніяк не відповідає політичній ментальності швейцарців. Тому ми були шоковані подібними словами, і, як ви знаєте, це викликало реакцію обурення з боку наших співгромадян. У плані змісту питання складніше. Відомо, що одна з коаліційних партій Німеччини зробила питання податкової політики своєю передвиборною платформою. У зв’язку з цим, різкість декларованих висловлювань слід розглядати досить відсторонено. На сьогоднішній день у Німеччині є велика проблема — пояснити своїм громадянам чинні закони оподаткування. Німеччина — одна з небагатьох країн, де платник податків практично зобов’язаний вдаватися до послуг фахівця, щоб заповнити свою податкову декларацію, настільки все складно. Очевидно, що уряди європейських країн стоять сьогодні перед проблемою величезного дефіциту коштів, і їхні міністри фінансів прагнуть знайти гроші, де тільки можна.
— Що ви думаєте про майбутнє банківської таємниці? Адже в приватних банках це основа управління майном і капіталом клієнта. Чи збереже він довіру до банку?
— Банківська таємниця в Швейцарії зберігається. Це поняття включає в себе багато аспектів, які часто трактуються помилково. Таємниця банківської інформації офіційно закріплена в швейцарському законодавстві. Будь-який банкір чи банківський службовець, який видає банківську інформацію, переслідується законом. Це основа банківської таємниці, й вона жодним чином не була порушена.
Останні 20 років Швейцарія не видавала інформації про ухиляння від сплати податків не внаслідок банківської таємниці, а внаслідок дії угод про уникнення подвійного оподаткування й способів їх реалізації. Слід чітко визначити, про що йдеться. У Швейцарії конфіденційність клієнту гарантується. Що стосується довіри клієнта банку, я вважаю, що будь-який фінансовий центр має бути стабільним і передбачуваним у своїх правових нормах і діях. Швейцарія — це стабільна країна. Нещодавно ми змінили практику адміністрування оподаткування, що завжди в разі перегляду рамкових угод спочатку викликає певний дискомфорт.
Неправильно вважати, що Швейцарія стала світовим лідером у секторі «privat banking» завдяки капіталам, чиє походження пов’язане з ухилянням від сплати податків. Іноземні клієнти наших приватних банків цінять Швейцарію за досвід, професіоналізм банкірів, стабільність банківських послуг.
— Як ви думаєте, якби Швейцарія входила до складу Європейського Союзу, було б менше проблем у банківському секторі?
— Можливість членства в Європейському Союзі активно обговорюється в нашій країні. Очевидно, що якби Швейцарія була членом ЄС, то на нас не чинили б такий великий тиск, як зараз. Але якою є ціна за вхід до цього великого союзу?
Рівень життя в Швейцарії настільки відрізняється від країн ЄС, що членство в ЄС призвело б до різкого його погіршення. Тому сьогодні переважна більшість населення нашої країни виступає за збереження суверенітету й не готова стати частиною ЄС.
— Чи позначається різке зменшення власних активів банків на їхній здатності надавати кредити?
— Нинішня економічна й фінансова криза подібна до цунамі з непередбачуваними масштабами. Комерційні банки, які зазнали величезних втрат, поступово відновлюють свої фонди. У цьому їм допомагають як уряди, так і приватні акціонери. Банки продовжують видавати кредити, але виставляють жорсткіші вимоги. Не слід забувати, що однією з причин фінансової кризи стала саме «ейфорія» кредитування, тобто легкодоступність кредитів, що видавалися громадянам і підприємствам, які не мають коштів для їх погашення.
— У недавній публікації Financial Times заявлено, що чимало швейцарських банків забороняють або не радять своїм працівникам виїжджати за кордон через побоювання, що їх може затримати «французька або німецька» поліція для допитів. Те саме стосується й Америки. Що ви можете відповісти?
— Я багато разів бував у Америці, й хочу заявити, що 99,9% швейцарських банкірів вільно й легально подорожують світом і їхні поїздки не пов’язані з жодною нелегальною діяльністю.
— Якими є сьогодні ваші відносини із США? Чи позначилося те, що сталося в Америці з UBS, найбільшим банком Швейцарії, на інших банках?
— Асоціація швейцарських банкірів ніколи не була об’єктом тиску уряду США. Випадок з UBS поодинокий. Банк визнав свою провину й виправив становище. Наскільки мені відомо, жоден інший швейцарський банк не має зараз проблем у США. Америка є членом G20, і коли йдуть дискусії про більшу прозорість у світі фінансів, ми чітко знаємо, якою є її позиція. Саме з цим пов’язане рішення, ухвалене урядом Швейцарії два тижні тому.
— Яким є вплив кризи на інвестиції в країни на шляху розвитку?
— Під час кризи інвестиційні фінансові потоки спрямовані до центру, а не на периферію. І країни на шляху розвитку не отримують інвестицій, яких так потребують. Держави посилюють протекціоністські заходи, що відповідно негативно впливають на міжнародну торгівлю. Особливо драматичною є ситуація в Центральній Європі, з якою пов’язували великі надії після зміни режимів і урядів, змін у сферах промисловості й економіки. Тепер ці надії швидко зникають. Ці країни не встигли накопичити необхідну кількість резервів, аби протистояти кризі, вони також потребують допомоги й підтримки з країн на шляху розвитку, які, в свою чергу, самі не мають коштів. Я сподіваюся, що такий стан речей не спричинить соціальних хвилювань.
— Яким є ваш прогноз щодо закінчення фінансової кризи?
— На жаль, фінансова криза швидко не закінчиться. Важко сказати, на якому етапі кризи ми перебуваємо, але знадобиться багато часу, щоб вирішити всі проблеми. Усі чули, що Америка у своїй програмі говорить уже не про мільярди, а про трильйони доларів. Ліки, до яких ми вдаємося в боротьбі з кризою, можуть у майбутньому самі спровокувати кризу, оскільки не можна випускати нові гроші, не провокуючи подальшу інфляцію. Мене хвилює тривалість кризи, і я думаю, населення ще не зрозуміло, що доведеться змінювати стиль життя, зокрема й населення Швейцарії. Ми стурбовані, що два найбільші міжнародні банки Швейцарії серйозно постраждали. Обидва здатні були рекапіталізуватися, але, на відміну від США й Великої Британії, наш уряд виділив допомогу лише одному банку. Усі швейцарські банки, а їх близько 350, не вимагають державної допомоги. Я вважаю, що переважна більшість швейцарських банків перед обличчям кризи опинилася в кращому становищі, ніж інші міжнародні банки.
