Газета не обмежилася лише каяттям (?) Оджалана. «Хуррієт» твердить, що лідер курдських сепаратистів розповів, як Греція допомагає в озброєнні й тренуванні його повстанців. Версію видання, втім, не підтверджено незалежними джерелами, сама ж газета скромно замовчує, яким чином отримано інформацію. Зрозуміло одне: публікація з’явилася дуже вчасно — в момент, коли Анкара збирається, по-перше, без втручання ззовні судити й карати Оджалана, по-друге, відкрити ще одну сторінку ворожнечі з давнім своїм недругом — Грецією, звинувативши останню в усілякому сприянні терористам-сепаратистам. За повідомленням АП, Туреччина натякає на можливе використання сили проти Греції, якщо та й надалі допомагатиме курдам.
Афіни й справді потрапили в ненайкращу ситуацію. Розлючені курди атакували посольства Греції, вважаючи її винною в захопленні їхнього ватажка. Адвокати Оджалана звинуватили грецьку державу в ненадійності його захисту. Претензії ж Анкари відомі — Греція, мовляв, погодилася дати притулок терористові-втікачу. Прем’єр-міністр Греції Константинос Сімітіс так пояснив у своїй заяві дії Афін: «Греція не має наміру перетворити курдське питання на ще одну проблему грецько-турецьких відносин. На відповідальності уряду Кенії й тих, хто замішаний у цій справі, пояснити й дати звіт, як Оджалан — замість аеродрому, куди він прямував, щоб прибути, як мав на меті, до Нідерландів — потрапив у пастку й був перевезений до Туреччини. Але наголошую й категорично повторюю, що Оджалан ані поінформував нас, ані повідомив нам природу своїх домовленостей з кенійцями чи з тим, хто був посередником, щоб під абсолютно власну відповідальність прийняти рішення щодо свого пересування». Сімітіс чітко зазначив, що курдське питання є проблемою лише Туреччини, за яке вона, а не Греція, й поплатиться.
Євросоюз вимагає від Анкари забезпечити справедливий процес над Оджаланом. Утім Туреччина навідріз відмовляється прислуховуватися до голосів ззовні й планує на початку квітня розпочати на острові неподалік Стамбула суд по-турецькому — без участі міжнародних спостерігачів, без надання звинуваченому нетурецьких адвокатів. Важко навіть уявити те чудо, яке врятувало б «головного курда» від шибениці.
