Сполучені Штати впевнені, що однієї зовнішньої допомоги
не вистачить, і країнам регіону, щоб поновити динамічний розвиток, необхідно
знайти внутрішні резерви
Саміт Організації країн Південно-східної
Азії (АСЕАН), який завершився у столиці Філіппін Манілі, припав на невеселу
дату: рівно рік тому місцева економічна криза в Таїланді переросла в азійську
фінансову кризу, яка сягнула таких масштабів, що навіть українські урядовці
без докорів сумління посилаються на неї як на одну з причин своїх невдач.
Минулого ж року почав своє життя хіт державного секретаря Сполучених
Штатів Мадлен Олбрайт: «Не плачте, асеанці», на мелодію пісні з фільму
«Евіта», який викликав бурхливі оплески американців і пом’якшив надто суворий
імідж держсекретаря.
Проте жителям країн АСЕАН (а це сингапурці, таїландці, малайці, філіппінці,
індонезійці, бірманці, в’єтнамці та лаосці) є чого плакати. За словами
Олбрайт, «у всьому регіоні родинам, які належали до середнього класу, сьогодні
важко здобути хліб насущний, а бідні взагалі у відчаї».
Олбрайт нагадала лідерам південноазійських країн, якими вражаючими успіхами
вони тішилися останні 30 років. Адже ці держави «спромоглися вирвати з
бідності найбільшу у світі кількість людей за найкоротший термін». Сполучені
Штати, експорт яких теж дещо скоротився через кризу, і які побоюються її
переростання у всесвітню, зацікавлені в її найшвидшій ліквідації. Ця зацікавленість
уже матеріалізувалася в багатомільярдні пакети допомоги для Південної Кореї,
Таїланду та Індонезії. Проте, за словами Олбрайт, Сполучені Штати впевнені,
що однієї зовнішньої допомоги не вистачить, і країнам регіону, щоб поновити
динамічний розвиток, необхідно знайти внутрішні резерви.
Американці радять згадати, як було досягнуто «економічних див» у 60
— 90-х роках — «за рахунок ініціативи народів, відкритої торгівлі та припливів
зовнішніх інвестицій».
Олбрайт порадила місцевим урядам відновити довіру інвесторів шляхом
забезпечення їм достатнього доступу до інформації, а також до міжнародних
арбітражів, що ліквідує загрозу сваволі місцевих чиновників. Однією з найголовніших
умов виходу з кризи називається придушення корупції, демонополізація і
покращення умов для вільної конкуренції. Поради старі, як світова економіка.
Азіати їх, напевно, з вдячністю сприймуть. А українці?
