Чи відповідають дійсності заяви деяких політичних сил в Україні про те, що США не виконують взятих на себе зобов’язань по відношенню до нашої країни, і що Вашингтон керує Києвом? Чи виправдалися сподівання української сторони щодо першого за сім років візиту президента США до України? Чи можна очікувати лібералізації візового режиму з боку США, і на яких умовах може бути створена зона вільної торгівлі між Україною та США? Чи важливо для нас, щоб США визнали Голодомор геноцидом проти українського народу? Про це «Дню» — в інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла України в Сполучених Штатах Америки Олега ШАМШУРА, який безпосередньо брав участь у підготовці візиту Джорджа Буша.
«МИ ВЕДЕМО ЗІ США ДУЖЕ ІНТЕНСИВНИЙ, НЕ ЗАВЖДИ ПРОСТИЙ ДІАЛОГ...»
— Олеже Владиславовичу, говорячи про роль США у світі, можна побачити, що Америка не є такою всемогутньою, та із зобов’язаннями з її боку не завжди було гаразд. Чимало людей згадують приклади відмови України від ядерної зброї і вигідного контракту щодо поставок турбін для іранської АЕС у Бушері, та Україна не отримала від США обіцяних компенсацій. З іншого боку, деякі політичні сили заявляють, що Вашингтон керує нашою державою. Як би ви могли прокоментувати ці приклади?
— Почну з другого питання. Мабуть, запорукою того, що це не відбувається, є жвавий і динамічний характер української політики, наявність потужних політичних сил і партій, вільної преси, розвиненого громадянського суспільства. За таких умов важко уявити, щоб якась окрема країна мала можливість справити вплив на вироблення принципових рішень. З іншого боку, позитивно те, що США всіляко підтримували і підтримують саме демократичний характер розвитку українського суспільства, реформування економіки і надають допомогу у вирішенні таких питань, як боротьба з корупцією та боротьба проти СНІДу, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Внесок США в розвиток української економіки є позитивним і відповідає магістральному розвитку України.
Що стосується відмови від ядерної зброї, то це був правильний і своєчасний крок. Таким чином Україна зосередилася на вирішені дійсно суттєвих питань свого розвитку, а не стала жити ілюзією своєї величі через наявність ядерних боєголовок. По Бушеру ситуація більш складна. Але я хотів би підкреслити, що у нас також не знають, що було реалізовано ряд проектів, які вiдiграють дуже велике значення для України. Найкращим прикладом є «Морський старт». Я хотів би підкреслити те, що у нас нормальні конструктивні стосунки зі США, абсолютно не означає, що ми не наполягаємо на вирішенні тих проблем, які є для України першочерговими. Там, де ми бачимо, що наші інтереси мають бути забезпечені більше і краще, ми ведемо зі Сполученими Штатами дуже інтенсивний, не завжди простий діалог.
— А чи є прогрес щодо утилізації ракетного палива на Павлоградському хімзаводі? Це також було одним із зобов’язань США перед Україною.
— Тут, не вдаючись до деталей, бо це достатньо делікатна тема, можна сказати, що діалог продовжується. У деяких моментах Сполучені Штати пішли нам назустріч, а в деяких їх ще треба переконувати. Це питання включено до Дорожньої карти за нашою пропозицією. Тобто це гарантія того, що ми будемо продовжувати відстоювати свій підхід у конструктивному діалозі. Сюди відносяться також питання боротьби з біологічною загрозою. Також у нас є певні розходження. Але ми робимо спільні зусилля щодо їхнього подолання.
— Оскільки під час зустрічі президентів наголошувалося на партнерських відносинах між нашими країнами, то чи можна сподіватися, що ми будемо для Вашингтона такими ж партнерами як Литва, Латвія та Чеська Республіка, які підписали зі США угоди про безвізовий режим?
— Питання лібералізації візового режиму стоїть на порядку денному. В нашій Дорожній карті, зокрема, зафіксовано завдання «посилення двосторонньої співпраці шляхом обмінів та візитів». Також сказано, що США та Україна погоджуються сприяти особистим контактам громадян і продовжуватися зосереджуватися на сфері культурних та освітніх програм обміну. Тобто ми продовжуємо з американцями обговорення питань лібералізації режиму. Хочу наголосити, це одне з питань, яке є досить складним. Ми розраховуємо, що нам вдасться збільшити термін дії візи. Є деякі позитивні сигнали в цьому плані. Я вважаю, що на цьому етапі розраховувати на безвізовий режим не варто. Це не є реальністю і для всіх нових членів Євросоюзу. Я думаю, що вирішальним аргументом, мабуть, буде регулярізація міграційних обмінів між Україною та США. Відверто кажучи, чим меншою буде кількість українських нелегальних мігрантів у США і чим меншою буде кількість відмов у видачі візи, хоча це процес досить суб’єктивний, тим більше буде аргументів для того, щоб наполягати на скасуванні віз. Ми постійно наводимо приклад, що з нашого боку в’їзд на 90 днів є безвізовим. Хотів би запевнити, що ми над цим працюємо. І ця проблема постійно перебуває в порядку денному наших переговорів.
«... ВАЖЛИВО, ЩО ПРЕЗИДЕНТ США ЗГАДАВ ПРО ЗОНУ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ»
— А коли буде створено зону вільної торгівлі зі США, як це декларувалося під час переговорів президентів, i головне — чи буде це вигідно для України? Адже часто в світових мас-медіа можна побачити, як у багатьох країнах відбуваються великі протести проти підписання такої угоди. Це, зокрема, відбувається в Південній Кореї.
— Вступ України до СОТ і підписання угоди про торговельне та інвестиційне співробітництво — все це є першими кроками на шляху до можливого створення зони вільної торгівлі. Безумовно, така зона буде створена тільки у тому випадку, коли це буде вигідно для України і, відповідно, для США. Тут без взаємного інтересу абсолютно нічого не вийде. Ми будемо рахувати, що для нас є більш вигідним, що є менш вигідним. Я гадаю, що для нас ключовим фактором буде конкурентоспроможність української економіки, українських товарів, які будуть мати доступ на територію Сполучених Штатів. Тобто, я не маю сумніву, що це стане реальністю тільки в тому випадку, коли буде взаємний інтерес, коли це буде взаємовигідним. Ніхто нікому цю зону не нав’язує. Безумно, у США до цього питання ставлення достатньо складне. Спостерігаючи за дебатами, особливо з боку кандидатів від Демократичної партії, можна сказати, що вони до цього ставляться дуже обережно і скептично. З іншого боку, є багато політиків та експертів, які стверджують, що для Сполучених Штатів NAFTA та інші угоди є вигідними. Таким чином, це шлях довгий, але ця перспектива присутня. До речі, вчора (інтерв’ю вiд 2 квітня 2008 року. — Ред. ) президент США згадав про зону вільної торгівлі. І це дуже важливо.
«МИ МАЄМО УНІКАЛЬНУ СИТУАЦІЮ, КОЛИ ВСІ КАНДИДАТИ В ПРЕЗИДЕНТИ ОБІЗНАНІ ЩОДО УКРАЇНИ»
— До речі, Буш на прес-конференції сказав, що йому залишилося перебувати на своїй посаді 10 місяців. Якщо говорити про майбутні відносини між Україною та США, то який із зараз існуючих претендентів на пост американського президента був би найкращим для України?
— Я відношу себе до дипломатів традиційної школи, тому намагаюсь уникати коментарів щодо внутрішньої ситуації в країні акредитації. Втім, якщо подивитися на особистості, знання про Україну і навіть контакти з Україною, то в даному випадку маємо унікальну ситуацію, коли всі кандидати в президенти мають обізнаність про Україну, мають контакти і вже позначили свою готовність активно співпрацювати з Україною. Найбільш виразно це виявилося у підтримці питання про ПДЧ. Спочатку це зробила Гіларі Клінтон, буквально наступний день з’явилася заява Барака Обами, відповідну заяву було зроблено від імені Джона Маккейна на Мюнхенській конференції. Я мав нагоду декілька разів зустрічатися з Маккейном, а також з Обамою і Клінтон, коли вони перебували у Києві. Ми слідкуємо за їхньою діяльністю і в мене абсолютно немає ніяких сумнівів у тому, що всі вони будуть зацікавлені у розвитку продуктивних стосунків з Україною в усіх галузях. Хто буде менш чи більш активним, про це можна тільки здогадуватися. Але в принципі думаю, що є підстави бути налаштованим оптимістично відносно них усіх.
— Давайте поговоримо про те, чи були виправдані всі сподівання чи очікування від цього візиту в Україну лідера наймогутнішої держави у світі.
— Сподівання виправдалися повною мірою. Вони виправдалися з точки зору змісту політичного діалогу. Перш за все, з питання ПДЧ, а також з інших питань, які обговорювалися. Виправдалися з точки зору особистого контакту між президентами. З іншого боку, було дуже важливо, що в рамках візиту вдалося підписати важливі угоди. Тобто візит вийшов не декларативним, а дуже змістовним. Тим більше, що деякі угоди були в роботі тривалий час. І саме візит дав можливість прискорити роботу над ними. У Дорожній карті практично є все, починаючи від євроатлантичної інтеграції України до ВІЛ-СНІДу — абсолютно практичні речі. І підхід був таким, що це має бути практичний і конкретний документ. Можна нагадати про підписання важливих угод по космосу і торговельно-інвестиційному співробітництву та два важливих контракти. Зокрема, підписана з «Вестінхаузом» угода означає серйозну диверсифікацію енергоносіїв, а з «Холтеком» — йдеться про створення умов як для збереження відходів наших АЕС, так, що дуже важливо, і їхнього можливого використання у майбутньому, що може стати «золотим резервом» у розвитку ядерної енергетики.
«...БІЗНЕС МАЄ БАЧИТИ ЧІТКІ ВИГОДИ, ПРОЗОРІ ТА ЗРОЗУМІЛІ УМОВИ, СТАБІЛЬНІСТЬ»
— А чи означатиме це, що після підписання названої торговельно-інвестиційної угоди буде притік великих американських інвестицій до України? Чи ще досі у великих американських інвесторів залишаються побоювання щодо вкладання інвестицій в Україну?
— Прийдуть чи не прийдуть? Безвідносно до візиту, спілкуючись з американським бізнесом, перш за все з Американсько-українською бізнесовою радою, Американською торговельною палатою в Україні, я можу сказати, що є серйозна зацікавленість. Показово, що за останні півроку, кількість членів ради збільшилося більше ніж удвічі. Зараз до неї входять понад 60 американських компаній. Слід зазначити, що існує зацікавленість до різних галузей. Є готовність почати інтенсивну роботу в Україні. Безумовно, вирішальне питання — це подальше покращання інвестиційного клімату. Ми можемо очікувати інвестицій, коли для бізнесу це буде вигідно. Ми не живемо за радянських часів, коли підписувалась просто політична угода, скажімо, запустити кока-колу чи пепсі-колу на радянський ринок. Бізнес має бачити чіткі вигоди, прозорі та зрозумілі умови, стабільність. Чим більше буде покращуватися інвестиційний клімат, тим більшим буде приплив інвестицій. Зокрема, дуже важливо, що вирішено проблеми з повернення ПДВ.
«МИ РОБИМО ВСЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ДОНЕСТИ ПРАВДУ ПРО ГОЛОД В УКРАЇНІ ДО АМЕРИКАНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ»
— Хотілося би зачепити тему Голодомору. Відомо, що в США ще за часів Радянського Союзу були слухання щодо Голодомору в Україні і ухвалена відповідна резолюція. Чи важливо для нас, щоб зараз американці пішли далі і визнали Голодомор геноцидом проти українського народу?
— У 2006 році у США було ухвалено закон про виділення Україні ділянки для створення меморіалу у Вашингтоні. В тексті закону зафіксовано: створення меморіалу «Голоду-геноциду в Україні». Я сподіваюсь, ми зможемо закласти фундамент цього пам’ятника до кінця поточного року.
Зараз є інформація, що деякі конгресмени розглядають можливість винесення на розгляд нової резолюції. Для нас це, безумовно, важливо. І зараз ми робимо все для того, щоб донести правду про голод в Україні до американської громадськості. На мій погляд, дуже важливою в цьому контексті була церемонія покладання квітів до пам’ятного знаку Президентом США.
— Чи можна очікувати тоді, що США допоможуть визнати Голодомор в ООН?
— Це складне питання, яке залежить від багатьох факторів. До речі, в Дорожній карті прописано, що Україна і США тісно співпрацюватимуть з метою вшанування пам’яті та підвищення рівня обізнаності громадськості про Голодомор, у тому числі в рамках міжнародних організацій.
