Учора Росії довелося пережити, за визначенням тамтешніх ЗМІ, один із найбільш інтригуюче довгих «днів чекання». Увага громадськості була прикута до подій навколопарламентських, оскільки до російської Держдуми учора мав надійти (зрештою таки надійшов) лист від президента Володимира Путіна із пропозицією кандидатури прем’єр-міністра. Майбутнє призначення новим прем’єр-міністром нашої північно-східної країни- сусідки Михайла Касьянова, здається, сумніву не викликає ні в кого. І в тому, що в листі буде вказано саме його ім’я, а не чиєсь інше, всі були впевнені на 90 відсотків. Про прем’єрство Михайла Михайловича, втім, почали говорити вже давно. Щонайменше з тих пір, коли про Володимира Путіна почали вести мову як про президента. Здогадки й передчуття стали більш обгрунтованими спочатку після слів новообраного президента Росії під час візиту до Великої Британії про те, що кандидатура Касьянова на посаду прем’єра є одною із можливих, а потім — після ухвалення недавнього рішення призначити пана Касьянова виконувачем обов’язків прем’єр-міністра.
Вочевидь, особливих сюрпризів не заплановано і на час розгляду кандидатури Михайла Касьянова наступного тижня (орієнтовно 15 травня) в російському парламенті: фактично всі політологи сходяться на тому, що більшість депутатів таки проголосує «За» Касьянова. Спікер російської Держдуми повідомив, що «алергії» на пана Касьянова депутати не мають. Імідж відповідального прагматичного політика, поважуваного на Заході, знаного передусім через почасти успішні переговори із кредиторами Росії по борговим зобов’язанням, — уже само собою пророчить Касьянову успіх у парламенті. Утім, і сам Касьянов не сильно піддається романтичним розмірковуванням з приводу його призначення прем’єром — схоже, цей факт ним сприймається як само собою зрозумілий. Вочевидь, саме тому він настільки упевнений, що в уряді ніяких змін найближчим часом не станеться. Саме тому, учора упевнений в. о. прем’єр-міністра викликав своїх не менш упевнених заступників для підготовки економічної програми, яка, втім, має бути оприлюдненою в кращому випадку у кінці цього місяця або на початку червня. Схоже, одним із найважливіших завдань, яке урядові доведеться вирішувати передусім, буде проблема зовнішньоборгових зобов’язань, а якщо бути точнішим — досягнення домовленостей про списання частини боргу колишнього СРСР країнам-членам Паризького клубу. А тут більш підходящої кандидатури у веденні переговорів, ніж Касьянов, складно знайти: згадати хоча б нехай і відносний його успіх на переговорах з Лондонським клубом.
Вплив нового російського уряду на Україну теж очевидний — доведеться, як ніколи, постаратися у пошуках розрахунку із власних газових боргів. Адже за умов «проблем» з МВФ й падіння світових цін на нафту гроші для Москви можуть стати головним чинником стратегічного партнерства.
КОМЕНТАР
Вадим КАРАСЬОВ, перший заступник Харківської філії Національного інституту стратегічних досліджень РНБОУ:
— У країнах із пострадянською демократією під час призначення прем’єр-міністрів ми завжди можемо спостерігати певний набір умов, необхідних для проходження тієї чи іншої постаті. Основне — це лояльність майбутнього прем’єра до президента. Другим обов’язковим моментом є відповідність кандидата конкретній ситуації. Це може бути вимога внутрішньополітичної стабільності, як у Росії, коли прем’єрами ставали силовики. Тепер ситуація в Росії, а також в інших країнах із пострадянською демократією вимагає об’єктивно гарного фінансиста, що має добру репутацію в західних фінансових колах. Зокрема, Україна пішла цим шляхом дещо раніше. Схожі проблеми стоять перед Росією, і, очевидно, Касьянов, який вів переговори щодо боргів із Паризьким та Лондонським клубами, став оптимальною постаттю. Тим більше, враховуючи, що проблему політичної стабільності з обранням Путіна розв’язано. Інші вимоги, яким відповідає Касьянов, — це реальна або демонстративна аполітичність, технократизм. І остання умова — проходження через парламент. Касьянов, за всіма прогнозами аналітиків, є прохідним через Думу. Виходячи з перерахованого, постать Касьянова на цьому етапі є в Росії оптимальною «під президента Путіна». Як довго він протримається на цьому посту, залежатиме від того, протягом якого часу він відповідатиме цій ситуації, а також наскільки він успішно розв’яже проблеми боргів Росії та проблему входження країни в глобальноекономічний світовий простір. Зокрема, доля Касьянова залежатиме від перспектив економічного зростання Росії. Однак політичні функції з управління державою, також і уряду будуть, певна річ, за Путіним. Стосовно України Касьянов поки що навряд чи сформулював чітку політику. Його поїздка в Київ для розв’язання енергетичних проблем, наскільки мені відомо, закінчилася безрезультатно і, думаю, розв’язання основних проблем наших відносин залежить від Путіна. Завдання Касьянова сконцентровані скоріше в зовнішньоекономічній сфері, аніж у «секторі» СНД.
Що стосується версій про те, що Касьянов — висуванець «Сім’ї» і що на нього має вплив Березовський, то, на мій погляд, навіть якщо в них і є частка правди, основною причиною його висунення є ділові якості.
ДОВІДКА «Дня»:
Михайло Михайлович Касьянов народився 8 грудня 1957 року в м. Солнцево, Московської області. Освіта вища. Закінчив автомобільно-дорожній інститут і Вищі економічні курси при Держплані СРСР. Із 1981 по 1990 рiк приходить до Держплану РСФРР, де поступово обіймає посади інженера, економіста, головного спеціаліста, начальника підвідділу Відділу зовнішньоекономічних зв’язків. У 1991 році — начальник відділу Управління зовнішньоекономічної діяльності Мінекономіки РФ. Із 1993 по 1995 рiк Касьянов — керівник Департаменту закордонних зв’язків Міністерства економіки РФ. У 1995 році — заступник міністра фінансів РФ. У травні 1999 року — міністр фінансів.
