Свого часу кожну чергову річницю з дня утворення СНД відзначали принаймні як велику політологічну дату: сперечалися про тенденції, намагалися зрозуміти, які внутрішні коаліції існують у Співдружності... Цього року про СНД майже не згадують: організація, реформами якої займається, мабуть, найенергійніший із пострадянських політиків Борис Березовський, пережила сама себе.
Коли лідери Росії, України та Білорусі ухвалювали в Біловезькій Пущі рішення про ліквідацію СРСР, Співдружність уявлялася кожній зі сторін зовсім по-різному. Ніде правди діти, для оточення Бориса Єльцина це був не лише засіб позбутися послабленого Михайла Горбачова, але й знаряддя для створення Союзу під новим іменем і під єльцинським омофором. Для першого ж українського президента СНД була — і Леонід Кравчук цього ніколи не приховував — лише інструментом для розлучення.
Роки довели, що Кравчук був реалістом. Однак СНД виявилася невдалим, недосконалим інструментом. Головним чином тому, що російські ілюзії так і не дали їй можливості стати структурою розлучення, а побоювання інших учасників, що в кожному слові Москви криється мрія про Союз, — побоювання, підтверджені одіозним російсько-білоруським «об’єднанням», — не дали можливості реалізуватися інтеграційним програмам. Співдружність скоро перетворилася на політичного інваліда, а потім і просто зникла з політичної карти після знаменного кишинівського саміту, на якому президенти країн СНД нарешті вирішили сказати правду здивованому Єльцину.
Співдружності незалежних держав більше немає. Чесно кажучи,її ніколи й не було — сама лише назва, а тепер-от турне Бориса Березовського... Однак для України її участь у СНД потроху перетворилася на ще один камінь на шляху в Європу. Співдружності вже нічим не допоможеш. То, може, варто подумати, як не ускладнювати собі участь у більш життєздатних структурах? Подумати якщо не зараз, то принаймні після президентських виборів, коли подорожі Бориса Березовського вже не будуть такими важливими для людей на Банківській...
№236 09.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Свого часу кожну чергову річницю з дня утворення СНД відзначали принаймні як велику політологічну дату: сперечалися про тенденції, намагалися зрозуміти, які внутрішні коаліції існують у Співдружності... Цього року про СНД майже не згадують: організація, реформами якої займається, мабуть, найенергійніший із пострадянських політиків Борис Березовський, пережила сама себе.
Коли лідери Росії, України та Білорусі ухвалювали в Біловезькій Пущі рішення про ліквідацію СРСР, Співдружність уявлялася кожній зі сторін зовсім по-різному. Ніде правди діти, для оточення Бориса Єльцина це був не лише засіб позбутися послабленого Михайла Горбачова, але й знаряддя для створення Союзу під новим іменем і під єльцинським омофором. Для першого ж українського президента СНД була — і Леонід Кравчук цього ніколи не приховував — лише інструментом для розлучення.
Роки довели, що Кравчук був реалістом. Однак СНД виявилася невдалим, недосконалим інструментом. Головним чином тому, що російські ілюзії так і не дали їй можливості стати структурою розлучення, а побоювання інших учасників, що в кожному слові Москви криється мрія про Союз, — побоювання, підтверджені одіозним російсько-білоруським «об’єднанням», — не дали можливості реалізуватися інтеграційним програмам. Співдружність скоро перетворилася на політичного інваліда, а потім і просто зникла з політичної карти після знаменного кишинівського саміту, на якому президенти країн СНД нарешті вирішили сказати правду здивованому Єльцину.
Співдружності незалежних держав більше немає. Чесно кажучи,її ніколи й не було — сама лише назва, а тепер-от турне Бориса Березовського... Однак для України її участь у СНД потроху перетворилася на ще один камінь на шляху в Європу. Співдружності вже нічим не допоможеш. То, може, варто подумати, як не ускладнювати собі участь у більш життєздатних структурах? Подумати якщо не зараз, то принаймні після президентських виборів, коли подорожі Бориса Березовського вже не будуть такими важливими для людей на Банківській...
№236 09.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
