Зараз у світі темою номер один є глобальна криза і пошук шляхів виходу з неї. Як нинішня криза позначилася на економіці Казахстану і як ця країна шукає шляхи виходу з неї? Про це «Дню» — в інтерв’ю посла Казахстану в Україні Амангельди Жумабаєва.
«КАЗАХСТАН НАЙПЕРШИМ ВІДЧУВ ФІНАНСОВУ КРИЗУ»
— Якщо сказати чесно, то Казахстан найпершим відчув фінансову кризу. І я вам скажу чому. Ще 2002 року Євросоюз і США визнали Казахстан країною з ринковою економікою. Наша банківська система одна з перших на пострадянському просторі запозичила всі стандарти і принцип роботи західних банків. Це нам допомогло залучати великі фінансові кошти з Заходу. Пам’ятаю, що 2006 року ми не могли освоювати той приплив грошей, який йшов до Казахстану. Але коли восени 2007 року з’явилися перші сигнали про іпотечну кризу, яка вибухнула в США, деякі американські, а потім і європейські банки закрили ряд кредитних ліній. В основному на пострадянському просторі банки виділяли кошти під житлове будівництво. Казахстан став величезним будмайданчиком. Нам навіть не вистачало цементу. При виробництві в самому Казахстані 7—8 млн. тонн цементу потреба в ньому становила 15 млн. тонн. Коли кредитні лінії зупинилися, природно, це відразу вплинуло на фінансування цих проектів. Добре, що нас навчила попередня азіатська криза 1997— 1998 років. Тоді наш уряд створив Національний фонд, куди ми спрямовували надходження з нафтогазової галузі. Можу сказати, що економіка Казахстану настільки успішно розвивалася, що останні кілька років ми формували бюджет без урахування доходів із нафтогазової галузі. У нас навіть виникла проблема недоосвоєння грошей. Оскільки звичайно великі проекти не можна реалізувати за один рік, то ми з минулого року стали розробляти трьохрічний план бюджету.
Повертаючись до Національного фонду, хочу зазначити, що на кінець 2007 року його обсяг разом із золотовалютними резервами становив 51 млрд. доларів. Із цієї суми уряд у грудні 2007 року виділив 5 млрд. доларів на підтримку банківської системи. Як засвідчив подальший перебіг подій, криза в банківській системі переросла в економічну кризу. Зменшився експорт, знизились ціни.
— І який же бачиться у вашій країні вихід з цієї кризи?
— Основні положення антикризових заходів містяться у Посланні нашого президента від 6 березня. По-перше, йдеться про те, що в умовах кризи головним питанням залишається забезпечення зайнятості населення. У Посланні конкретно говориться, куди спрямовувати 22,5 млрд. доларів для подолання кризи. Потрібно зазначити, що з цієї суми вже виділено 18 млрд. доларів. Для збереження ділової активності в країні ми надали безпрецедентну фінансову підтримку суб’єктам малого і середнього бізнесу в обсязі 1,8 млрд. доларів. Триває робота щодо рішучого скорочення адміністративних бар’єрів. Набрав чинності новий Податковий кодекс, який значно знизив ставки основних податків.
Порівняно з минулим роком корпоративний прибутковий податок цього року вже знижено на третину і становить 20 відсотків, а 2011 року становитиме 15 відсотків. Ставка ПДВ знижена до 12 відсотків. Замість регресивної шкали ставок соціального податку введена єдина ставка в розмірі 11 відсотків. А для підприємств, що здійснюють інвестиції, передбачено податкові преференції. Все це стало одним з найважливіших стимулів розвитку несировинного сектору економіки, малого і середнього підприємництва. На розвиток агропромислового комплексу було виділено 1,9 млрд. доларів, на реалізацію інфраструктурних проектів — 800 млн. доларів.
По-друге, держава має на 100 відсотків виконувати прийняті соціальні гарантії. Згідно з трирічним планом, щорічне зростання зарплати бюджетникам, стипендій студентам, пенсій має становити 25 відсотків. І цього ми маємо дотримуватися. Незважаючи на кризу, ми велику увагу приділяємо незахищеним верствам населення. Держава виділяє 11 тис. грантів для студентів. Ще 40 тис. студентів отримує пільгові кредити, які вони гаситимуть після того, як почнуть працювати. Причому кредити надаються тим студентам, які не мають можливості оплачувати навчання.
По-третє, ми маємо думати, що робити після закінчення кризи, щоб наша економіка розвивалася поступально. Мова йде про впровадження нових технологій, інфраструктурні проекти, перенавчання наших кадрів з урахуванням майбутнього.
«МИ ЗМУШЕНІ БУЛИ ПІТИ НА ДЕВАЛЬВАЦІЮ ТЕНГЕ В ІНТЕРЕСАХ НАШИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ»
— Пане посол, ви не сказали, як криза вплинула на курс тенге, темпи зростання ВВП?
— Останні сім-вісім років курс національної валюти був стабільним. Один долар обмінювався приблизно на 120 тенге. Ми до останнього тримали цей курс. І тільки на початку цього року Національний банк встановив курс 150 тенге. Це зумовлене тим, що в зв’язку з кризою скоротився експорт. За рік ціна на нафту впала майже в чотири рази, на метали — майже у два рази. Наші основні торговельні партнери і найближчі сусіди — Росія і Україна — девальвували свої національні валюти на 40—45 відсотків. І ми змушені були піти на девальвацію тенге в інтересах наших товаровиробників. Інакше казахстанська продукція втратила б свою конкурентоздатність. Ми продовжували б спалювати золотовалютні резерви країни. Тому було прийняте рішення зробити корегування національної валюти.
Що стосується темпів зростання економіки, то останні сім років ВВП збільшувався на 9—10 відсотків. Незважаючи на кризу, поточного року ми закладаємо зростання ВВП на 1—2 відсотки.
— За рахунок чого ваша країна планує забезпечити зростання ВВП? Адже ціни на нафту навряд чи виростуть до рівня середини минулого року, коли вони становили більше 100 доларів за барель.
— Хочу сказати, що це не зовсім правильна думка, коли кажуть, що основним козирем Казахстану є нафта і газ. Давайте подивимося на цифри. У зовнішньому товарообігу нафтогазова продукція займає 30 відсотків. У нас розвинені і сільське господарство, і промисловість, і сфера послуг. Звичайно, сьогодні, як і в Україні, трохи шкутильгає металургія. Не треба також забувати: багато продукції, яка випускається, використовується всередині Казахстану.
АНТИКРИЗОВІ ЗАХОДИ, ДЕРЖАВА Й БАНКИ
— Пане посол, мені довелося бачити фотографії Рейтер, на яких зафіксовані протести домовласників у столиці Казахстану. У вас також були махінації з житлом?
— У нас, як і у вас, житлове будівництво було дуже прибутковою галуззю. Не є таємницею, що витрати окупалися декілька разів. Коли почалася іпотечна криза, виявилося, що чималу кількість пайовиків обдурили. Були випадки, коли компанії зібрали гроші, а будівництва так і не починали. Ми розібралися з цим питанням. Багатьох керівників компаній притягли до кримінальної відповідальності й засудили. Уряд проаналізував ситуацію й ухвалив рішення допомогти закінчити зведення будинків, готовність яких становить 70—80 відсотків. На підтримку житлового будівництва й розв’язання проблем пайовиків було спрямовано 3,6 млрд. доларів.
Таким шляхом ми допомогли банкам, а ті, в свою чергу, будівельним компаніям. Причому кошти банкам ми виділили не безкоштовно. Через рік-два вони їх повертатимуть. У нас чотири системоутворюючі банки. Уряд ухвалив рішення викупити у трьох банків 25 відсотків акцій, причому на законній підставі й за вартістю акцій на Лондонській біржі, а в четвертого — за вартістю Казахстанської фондової біржі. У підписаній угоді говориться, що банки можуть викупити ці акції, але не нижче вартості, за яку їх придбала держава. Завдяки придбаним акціям уряд може впливати на те, щоб банківські гроші спрямовували на антикризові заходи.
— Що ви можете сказати про роль СНД у пом’якшенні наслідків кризи?
— Я думаю, що будь-яка міжнародна структура має приносити користь. Від СНД також є користь. Країни СНД за останні два десятиріччя набули унікального досвіду транзиту й оновлення, яким поки не володіють ніякі інші держави світу. Вони сповна намагаються використати свій колишній «кризовий» досвід, точніше досвід антикризового управління. Крім того, для нас: Казахстану, України та Росії, користь від перебування в СНД полягає в безвізовому режимі, що полегшує переміщення звичайних людей, товарів і послуг. Хотілося б, щоб СНД при збереженні незалежності його членів сприяв би зближенню й взаємному відкриттю ринків.
У КАЗАХСТАНУ ТА УКРАЇНИ БАГАТО ТОЧОК ДОТИКУ
— Пане посол, хотілося почути вашу думку про те, як вплинула або ще вплине ця криза на відносини між Україною й Казахстаном?
— Безумовно, криза позначиться на темпах зростання товарообігу. Коли я приїхав сюди 2004 року, то за підсумками 2003 року товарообіг становив 750 млн. доларів. А минулого року його обсяг досяг 4,9 млрд. доларів. Я думаю, що темпи товарообігу знизяться. Але при цьому не слід забувати, що наші економіки є взаємодоповнюючими. У антикризових заходах президента Казахстану один з напрямів стосується сільського господарства. Залежно від урожаю щороку ми постачаємо на зовнішній ринок від 5 до 10 млн. тонн твердих високоякісних сортів зерна. У світі тільки в трьох країнах: Канаді, Австралії й Казахстані, вирощується таке зерно. Тому ми хочемо збільшувати його випуск. А для цього треба розвивати сільгоспмашинобудування. З Україною ми ведемо велику роботу з організації складання, а потім виробництва сільськогосподарської техніки в Казахстані. Для цього в нас виділяються величезні кошти.
У наших країн багато точок зіткнення. Крім простої купівлі й продажу ми повинні приділяти увагу створенню спільних підприємств. На практиці я бачу це так. Українські сільгоспмашинобудівники разом з казахстанськими зацікавленими компаніями створюють спільне підприємство в Казахстані. Спочатку вони займаються складанням, а потім виробництвом. Це СП буде приносити гроші економікам двох країн. Воно освоюватиме не лише казахстанський ринок, а й центральноазіатський, а також азіатський ринок. Таку роботу можна провести в нафтогазовій і космічній сферах. Зокрема, ми ведемо переговори щодо запуску спільного супутника зондування землі. Такий супутник потрібен обом країнам. У вас є технічна база для створення супутника, у нас можливості для запуску — стартовий майданчик у Байконурі. З іншого боку, Україна потребує продукцію нашої нафтогазової галузі, що становить 70 відсотків казахського експорту до України. І нам би хотілося використати це для отримання великої вигоди для своєї економіки.
— Яким чином?
— Не продавати лише сировину: газ або нафту. А продавати перероблену продукцію. І щодо цього Україна має для нас дуже велике значення. Будуючи тут нафтопереробні заводи, продукцію можна реалізувати і в Україні, й у Євросоюзі. Це дало б обом нашим країнам додаткові вигоди.
Криза показала, що відносини покупця й продавця не є міцними. А коли ми в одному возі й знаємо, що наше майбутнє залежить одне від одного, тоді ми робитимемо все, щоб спільна продукція продавалася далі.
«...ЕКОНОМІКУ ТРЕБА НАМАГАТИСЯ НЕ ЗМІШУВАТИ З ПОЛІТИКОЮ»
— А що заважає створенню казахстанського нафтопереробного заводу в Україні? Адже розмови про це йдуть давно.
— Вам сказати відверто?
— Так.
— (Сміється) Треба, щоб Україна сама виробила чітку позицію. Я завжди кажу про це. Наприклад, візьмемо нафтопровід «Одесса-Броди». Скільки часу Україна обіцяє представити техніко-економічне обгрунтування? Але досі так і не представила. Я навіть європейським послам кажу: Казахстан готовий з вами працювати, ви доведіть, що цей проект економічно вигідний. До речі, наш президент завжди говорить, що економіку треба намагатися не змішувати з політикою. А коли це відбувається, то деякі економічно вигідні проекти можуть не здійснитися.
— Чи бачить Казахстан перспективу газопроводу НАБУККО, враховуючи те, що минулої п’ятниці на саміті ЄС все-таки було вирішено виділити кошти на його будівництво?
— Ми свою точку зору з цього питання ще не висловили. Бо не знаємо, наскільки цей проект здійсненний. Наш підхід до НАБУККО схожий на підхід до проекту «Одесса-Броди». Якщо буде доведена життєздатність цього проекту, ми його підтримаємо. Хочу підкреслити, що свої підходи до вибору тієї чи іншої позиції Казахстан ні з чим не пов’язує. Для нас завжди головне питання — економічна вигода для Казахстану.
— Насамкінець хотілося б вас запитати, як ви відзначаєте Науриз, святкування якого почалося минулої п’ятниці? Яке значення має це свято у вашій країні?
— Побутує думка, що цьому святу сім тисяч років. Це стародавнє свято, не прив’язане ні до якої релігії. Цього дня зрівнюється тривалість дня й ночі і ніби починається новий рік, прокидається природа, люди будують нові плани. Науриз відзначають у країнах Центральної Азії, а також Ірані. Ми завжди відзначали його.
— Навіть за часів Радянського Союзу?
— Тоді забороняли. Але ми все одно відзначали. Люди запрошують одне одного в гості. До цього свята готують спеціальні страви. Вважається, що до Науризу ми повинні очистити територію, навести порядок у домі, щоб відчути Новий рік. До речі, Науриз ми святкуємо цілий місяць — з 21 березня до 22 квітня.
