Міністри закордонних справ країн Європейського Союзу на зустрічі в Люксембурзі підтримали пропозицію, висунуту Швецією і Великою Британією щодо започаткування нових відносин с Україною, Білоруссю й Молдовою, які стануть сусідами розширеного Європейського Союзу. Очікується, що процес розширення розпочнеться з 2004 року, причому до «першої десятки» країн, що стануть новими членами ЄС, увійдуть Польща, Угорщина, Словаччина — західні сусіди України, а згодом — і Румунія. При цьому пропозицією Великої Британії, яку мiстив лист міністра закордонних справ Джека Стро, як повідомляє «Файненшл Таймс», було надання Україні, Білорусі й Молдові «особливого статусу сусідів». Що означатиме цей статус, яким буде його конкретне наповнення, Європейська Комісія повинна визначити протягом головувавння в ЄС Данії (півроку, починаючи з 1 липня). Данія, до речі, закриває своє посольство в Києві. Пропозиції Лондона містять в собі, серед іншого, плани лібералізації торгівлі з трьома пострадянськими республіками, тісну співпрацю у сферах охорони кордонів, юстиції і внутрішніх справ, безпеки й оборони, але після того, як будуть продемонстровані успіхи в економічних і політичних реформах, поліпшиться ситуація з правами людини. Нові кордони ЄС зіткнуться з супутніми проблемами транскордонної злочинності, контрабанди, нелегальної міграції, — зазначив у листі до міністра закордонних справ Іспанії, головуючої в ЄС, Хосепа Піке міністр Стро, відзначивши водночас, що Євросоюз має пряму зацікавленість у тому, щоб допомогти впоратися з викликами, якими постають і самі ці три країни, і які є всередині них.
З іншого боку, країни «Вишеградської четвірки» — Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, які вважаються найбільш готовими до вступу до ЄС, самі звертаються до Євросоюзу з тим, щоб надати Україні, Білорусі, Молдові певні перспективи, щоб пiдтримати стабільність у регіоні, поставити перепони потокам імміграції і заохотити проведення в них необхідних реформ. Лист Стро, до речі, відзначає, що якщо про реформи в Україні й Молдові можна судити по-різному, то Білорусь тут залишається позаду них.
У всякому разі, люксембурзьке рішення може означати те, що ЄС принаймні, розпочинає реально думати над тим, як може виглядати Європа за кілька років, які відносини ЄС може мати з тими країнами, які в найближчі роки точно не увійдуть до числа його членів, і відходить від прагнення просто ізолюватися від них. Люксембурзьке рішення слідом за початком розмови про угоди про реадмісію й лібералізацію візового режиму може сприйматися і як певний сигнал, якого так довго чекали в Києві: нас починають слухати і навіть потроху розуміти.
КОМЕНТАР
Олександр ЧАЛИЙ , держсекретар МЗС України з питань європейської інтеграції:
«Ми позитивно оцінюємо рішення міністрів ЄС у Люксембурзі. По-перше, йдеться про наміри Європейської Комісії започаткувати новий діалог з Україною, визначити новий рівень співпраці, нові європейські перспективи для України. Ці наміри привітав і верховний представник ЄС у зовнішній і безпековій політиці Хав’єр Солана.
По-друге, рішення ЄС базується на диференційованому підході Євросоюзу до України і сусідніх з нею країн при виробленнi своєї політики. Це дасть Україні змогу реалізувати свої європейські прагнення».
