В Іраку бачать ознаки припинення війни й кровопролиття, яке триває в країні після повалення режиму Саддама Хусейна. Про це заявив напередодні візиту до Лондона й Вашингтона прем’єр- міністр Іраку Нурі Малікі. За його словами, ці свідчення полягають у тому, що Ірак усе менше покладається на багатонаціональні сили, які перебувають у країні з 2003 року. «Іракські сили безпеки фактично самостійно ведуть бойові дії й до кінця року ви станете свідками великого прогресу в тому, що Ірак буде незалежним і не потребуватиме чужоземних військ», — цитує слова Н. Малікі всесвітня служба Бі-Бі-Сі. Водночас іракський прем’єр відмовився назвати точну дату, коли іноземні війська зможуть покинути Ірак. «Я вважаю, що під час візиту до Великої Британії та США ми обговорюватимемо питання, які дозволять іноземним військам покинути країну», — зазначив він. За його словами, існують певні аспекти в іракських збройних силах, які потребують розвитку. До речі, радикальна шиїтська група, яка представлена в парламенті 30 депутатами на чолі з Моктадом Садром, засудила візит Н. Малікі до Великої Британії та США. Цей парламентський блок не бачить жодної користі від такої поїздки й закликав прем’єра не підписувати ніяких угод щодо постійної присутності військ в Іраку.
Торкаючись внутріполітичної ситуації, прем’єр-міністр Іраку визнав, що основною проблемою в країні є міжетнічні конфлікти. Водночас він наголосив, що політичні лідери домоглися певного успіху на переговорах і тепер вони працюють над тим, щоб покласти край етнічній ворожнечі. «Ми продовжуємо роботу в цьому напрямку й не допустимо громадянської війни в країні. Ми переконані, що зможемо протистояти тероризму й жорстокості в Іраку», — зазначив Н. Малікі. Однак статистика поки що не на боці іракського прем’єра. За даними Місії ООН із допомоги Іраку, лише за травень і червень у країні загинули майже шість тисяч людей — у середньому по 100 людей на день.
Як повідомляють мас-медіа, Н. Малікі збирається на зустрічі з британським прем’єром Тоні Блером порушити питання ізраїльських бомбардувань Лівану. Іракський прем’єр сказав, що закликатиме до припинення вогню й початку переговорів між сторонами. До слова, уряд Іраку оголосив про намір надати Лівану $35 млн.
Чи справді в Іраку з’явилися ознаки того, що тут зможуть перебрати під свій контроль ситуацію в країнi? Чи сприяють останні ініціативи іракського прем’єра примиренню в країні? Чи пов’язані якимось чином війна в Іраку та нинішня криза в Лівані? Які перспективи припинення міжетнічної ворожнечі в Іраку й чи матиме на це вплив оголошення вироку над Саддамом Хусейном? Про це читайте в коментарі Офри Бенджо, яка є експертом із давньої та сучасної історії Іраку. Пані Бенджо опублікувала низку есе, зокрема: 2004 року — «Новий Ірак. Виклики для будівництва держави», а 2005 року — «Автономія Курдистану в майбутній перспективі».
КОМЕНТАР
Доктор Офра БЕНДЖО , професор Тель-Авівського університету:
— Я сумніваюсь, що іракці можуть саме зараз узяти під контроль ситуацію в країні. Вони намагаються цього досягти вже тривалий час. Але проблема полягає в тому, що іракська армія чи інші сили безпеки Іраку не спроможні це зробити через існуючі міжетнічні проблеми. Також цього не вдається досягти й за допомогою американських військ та сил інших країн, які беруть участь у коаліції. Тому я не знаю, як іракці намагаються навести лад у країні. Звісно, вони і далі намагатимуться досягти стабілізації в Іраку. Іракському уряду важливо заявляти про це, особливо зважаючи на заплановані зустрічі прем’єр-міністра Н. Малікі з британським прем’єром Тоні Блером і президентом США Джорджем Бушем. Я сумніваюсь, що іракці мають достатньо сил і можливостей, щоб утілити свої заяви в життя.
Насправді країна вже давно перебуває в стані громадянської війни. Як це можна назвати інакше? Щодня гине по сотні людей. Причому такі втрати завдає не американська чи британська армія. Жертви, головним чином, є результатом ворожнечі між сунітами й шиїтами. У країні точиться справжня, хоча й неоголошена громадянська війна. Заяви, що країна не скотиться до стану громадянської війни, іракський прем’єр робить для того, аби переконати своїх партнерів: він є надійним партнером, і все в його країні зміниться. До того ж британці вже заявили, що вони покинуть у майбутньому Ірак. Крім цього, Малікі робить подібні заяви, щоб заспокоїти громадськість. Ці заяви спрямовані для вух і очей американців і британців, які занепокоєні станом справ в Іраку.
Дійсно, він розпочав таку програму примирення. Але річ у тім, що суніти не хочуть пристати на цю пропозицію. Вони виставляють свої умови, він — свої. Відтак, Малікі змінює свій погляд час від часу. Спочатку він каже, що програма примирення не буде включати членів партії Баас. Крім того, він заявляв, що програма не охоплюватиме бойовиків, які вбивали американських солдат. Мені здається, що він не є ефективним у своїх діях.
Я не вважаю, що ці проблеми є пов’язаними. Тут мова може лише йти про близькість між шиїтами Лівану та Іраку. Дійсно, Малікі належить до етнічної групи шиїтів. Тому він відчуває симпатію до «Хізбалли» й необхідність підтримки цієї групи. Це не дуже добрий знак. Можливо, він і буде говорити про вирішення проблеми в Лівані й, зокрема, угруповання «Хізбалла». Питання полягає в тому, чи іракський прем’єр підтримає американців і британців, які вважають, що війна має продовжуватися, допоки «Хізбалла» не буде замінена на півдні якимись іншими силами.
Для цього потрібно чимало часу. Такий конфлікт не може бути вирішений найближчим часом. Тут точиться війна й відбувається зміна в балансі сил. Зміни настільки великі, що пройде багато часу, поки ситуація в країні стабілізується. Дві основні сили, які беруть участь у громадянській війні, мусять самі дійти до висновку припинити бойові дії один проти одного й почати змінювати відносини між собою. Я не вважаю, що якась зовнішня сила може вирішити за них їхні проблеми. Зараз для сунітів і шиїтів життя більше нагадує пекло. У країні не працює економіка. Узагалі, ніщо не працює. Але вони все одно не хочуть вийти хоч на якісь домовленості один з одним. Можливо, ще більші зіткнення змусять їх сісти за стіл переговорів, щоб почати шукати шляхи вирішення проблеми. У найближчому майбутньому я не бачу справжнього вирішення.
Не думаю, що оголошення вироку над Саддамом Хусейном допоможе стабілізувати ситуацію в Іраку. Адже раніше звучали обіцянки, що ситуація в країні заспокоїться, як тільки буде знайдений Саддам Хусейн. Тому я не вважаю, що можна якось пов’язувати ухвалення вердикту у справі Хусейна з припиненням кровопролиття в країні. Проблема набагато складніша.
Я не вважаю, що зовнішня сила щось може зробити в Іраку. Іран може мати певний вплив, але це ніяк не позначиться на основній причині протистояння в Іраку.
