Президента Палестинської автономії Махмуда Аббаса зустрічали в Рамаллі як національного героя, коли він повернувся минулої неділі з Нью-Йорка. Так палестинці відзначили його тріумф на засіданні Генеральної асамблеї ООН, яка більшістю голосів підтримала надання Палестині статусу країни-спостерігача. «Тепер ми маємо державу, — заявив Аббас на мітингу перед 5-тисячним натовпом у Рамаллі. — Світ голосно сказав країні Палестина «так».
«За» новий статус для Палестинської автономії проголосувало 138 держав, зокрема — Франція, Японія та Росія. «Проти» — лише дев’ять, серед них США, Ізраїль, Канада та Чехія. 41 країна утрималася, серед них і Великобританія з Німеччиною. Українська делегація взагалі покинула залу перед цим. За роз’ясненням ситуації «День» звернувся до речника Міністерства закордонних справ Олександра ДИКУСАРОВА і попросив його прокоментувати, яку позицію займає Україна щодо надання Палестині статусу спостерігача і чому українська делегація вийшла із приміщення під час голосування. «Ми розуміємо суть вашого питання, ми зараз над цим працюємо. Сьогодні, у другій половині дня, або завтра, уже на брифінгу, коли я буду говорити, порушу цю тему», — сказав «Дню» речник МЗС.
Зі свого боку, Ізраїль оцінив голосування в ООН як «шкідливий політичний театр», який «шкодить миру» і пригрозив «ефективною та чуттєвою» відповіддю. Як повідомляє Al Jazeera, ізраїльський прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу звинуватив палестинців у «грубому порушенні» попередніх домовленостей з Ізраїлем. Уже наступного дня після голосування він заявив про будівництво 3 тис. поселень у так званій зоні Е1, розташованій між Єрусалимом та поселенням Маале-Адумім на Західному березі. Цей крок одразу ж розкритикував генсек ООН Пан Гі Мун. «Це стане практично фатальним ударом по шансам, які ще залишаються, на мирне розв’язання конфлікту шляхом створення двох держав». Крім цього, як повідомила Бі-Бі-Сі, ізраїльська влада також оголосила, що заморозить перерахування податкових надходжень на суму близько 100 млн дол., зібраних від імені Палестинської автономії. Офіційна підстава — палестинці заборгували 200 млн дол. ізраїльським енергопостачальникам. «День» звернувся до спеціаліста з питань безпеки на Близькому Сході, професора університету Тель-Авіва Меїра ЛИТВАКА і попросив його прокоментувати, що думають ізраїльтяни про новий статус ПА і як це вплине на парламентські вибори у січні 2013 року.
— Новий статус дає можливість палестинцям звертатися до Міжнародного кримінального суду. Вони зможуть законно подавати скарги проти ізраїльських поселенців та поселень і, можливо, проти ізраїльської армії. Адже згідно з резолюцією ООН, юридичний статус ізраїльської території на Західному березі може змінитися, і формулювання «країна, яка окупує» може замінитися на «країну-агресор».
По-друге, можливо, це покладе край безвихідній ситуації у переговорах між ізраїльтянами й палестинцями. Адже новий статус допоможе палестинцям примусити Нетаньягу піти на переговори щодо вирішення проблеми ізраїльських поселень.
Гадаю, що з їхнього боку буде пом’якшено умови щодо повернення палестинських біженців на ізраїльську територію.
Але загалом я не вважаю, що це кардинально змінить буденне життя палестинців та ізраїльтян, принаймні найближчим часом. Але в перспективі, якщо до Міжнародного кримінального суду буде дуже багато апеляцій, то Ізраїль опиниться у складній ситуації.
Щодо можливого впливу цієї перемоги палестинців у ООН на парламентські вибори 2013 року в Ізраїлі, то я не вважаю, що це щось змінить. Опозиція вже заявила, що палестинці досягли успіху через бездіяльність Нетаньяху. Вони кажуть, що він нічого не зробив за останні два роки, щоб якось вплинути на ситуацію. Але його прихильники переконані, що такі переговори в будь-якому разі провалилися б. Гадаю, що ця позиція дедалі посилюватиметься. Однак після виборів майбутній уряд, який, можливо, сформує «Лікуд», зіштовхнеться зі значними викликами на декількох аренах: палестинській, іранській та економічній. На мій погляд, Нетаньяху буде не в змозі продовжувати політику, яку він проводить зараз до виборів. Йому потрібно буде зробити деякі зміни, інакше він зіштовхнеться з великою кризою на двох, а то й трьох фронтах.
На мою думку, таких змін не буде найближчим часом. Ізраїль не прийме політику, яку рекомендує міністр закордонних справ Авігдор Ліберман — воювати з палестинською владою аж до її колапсу. Ізраїль розуміє, що це — неправильна політика, яка призведе до появи ХАМАСу на Західному березі. На мій погляд, прогрес палестинців у ООН не призведе до конкретних і помітних змін на території. Палестинці також будуть обачними, зважаючи на американську підтримку Ізраїлю.
Велика Британія і Франція викликали послів Ізраїлю, щоб заявити протест з приводу рішення ізраїльського уряду про будівництво 3 тис. нових будинків на Західному березі і в Східному Єрусалимі. Ізраїль вирішив схвалити будівництво на наступний день після того, як ООН підвищила статус палестинців до країни-спостерігача. Британський МЗС завив, що це рішення поставить під сумнів «заявлену Ізраїлем прихильність досягненню миру з палестинцями». ООН, у свою чергу, висловила «розчарування» рішенням про продовження будівництва, попередивши, що це може «завдати практично фатального удару» по спробам встановити мир на Близькому Сході. Швеція також викликала в МЗС ізраїльського посла, а Росія висловилися проти планів з будівництва нових поселень. Німеччина вчора також закликала Ізраїль зупинити будівництво нових поселень на окупованих палестинських територіях. Про це повідомили німецькі ЗМІ з посиланням на офіційного представника уряду ФРН Штеффена Зайберта.
КОМЕНТАР
«...СИТУАЦІЯ З ДЕЛЕГАЦІЄЮ ВІД УКРАЇНИ СВІДЧИТЬ, ЩО В УРЯДУ СЬОГОДНІ НЕ МАЄ ЖОДНИХ ЦІННОСТЕЙ»
Ігор СЕМИВОЛОС, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень:
— Така поведінка свідчить про відсутність позиції. А це говорить про відсутність політики, принципів і цінностей.
Українське зовнішньополітичне відомство вважає, що зовнішня політика має бути максимально економізована. Таким чином, як йому здається, така політика зможе уникнути всяких небезпечних моментів, проводячи політику «мінного поля», проходячи повз різні політичні «міни». Але, на мій погляд, така політика хибна, оскільки відносини між країнами вибудовуються і отримують високий рівень довіри лише тоді, коли партнери розуміють цінності, на яких будується їхня політика.
Ця дискусія була цікавою в контексті арабських революцій на Близькому Сході і того, як їх підтримувала Європа, незважаючи на всіляки ризики, якими супроводжувалися ці події. Це говорить про те, що європейські цінності не дозволили зробити ЄС інший вибір.
Це наочний приклад того, як цінності формують зовнішню політику. В українському контексті ситуація з делегацією від України свідчить, що ми не маємо жодних цінностей, а країна абсолютно індиферентна, а її зовнішня політика «імпотентна». Така позиція — єдиний спосіб уникнути політики як такої. Хоча, як на мене, ця ситуація перетворила українське голосування на анекдот, оскільки українці взагалі самоусунулися з політичної мапи.
Проблема полягає не в тому, як проголосувала би Україна. Вона в тому, щоб вона пояснила мотиви свого голосування в той чи інший спосіб.
— Схоже, що найкраще вирішення подібної проблеми для української дипломатії — це її зняття...
— В будь-якому разі найкраще — це її вирішення, але з поясненнями, щоб партнери України розуміли, з ким або чим вони мають справу. У цьому випадку виходить, що вони просто цього не розуміють.
— Яку, на ваш погляд, потрібно зайняти позицію Україні щодо нового статусу Палестини? Сторону США чи Росії, яка разом із Францією і Японією підтримала цю ініціативу?
— Українська політика має певну спадковість. Тривалий час Україна входила до Комітету друзів палестинського народу. Україна має Посольство Палестини в Києві і багато чого іншого, що демонструє, що Україна визнає Палестинську державу. При наявності всього цього та історичної тяглості рішення голосувати «проти» цього статусу було б доволі дивним.
— Чи сприятиме новий статус Палестини мирному врегулюванню палестино-ізраїльських переговорів?
— Це — непряма умова. Палестинці намагатимуться використовувати цей статус для того, щоб зменшити величезну асиметрію в цьому переговорному процесі. Очевидно, що переговори можуть бути результативними лише між цими двома сторонами. Але обидві країни мають повне право використовувати увесь наявний інструментарій для того, щоб посилити свої позиції. Наскільки палестинцям вдасться це зробити — питання відкрите. Дивлячись на позицію ізраїльтян, ми бачимо контрпродуктивну реакцію з їхнього боку, чого було варто від них очікувати.
На мій погляд, ізраїльтяни не «зчитали» головного сигналу, який засвідчило голосування: світ і переважна його більшість втомилися від ізраїльської політики на Близькому Сході...
