Папа Римський Бенедикт XVI, який три місяці тому обурив увесь мусульманський світ, процитувавши не дуже прихильні до ісламу слова передостаннього Візантійського імператора Мануїла II Палеолога (батька Костянтина IХ), під час теперішнього візиту в Туреччину зробив усе можливе (і навіть — більше того), щоб відновити хитку й недосконалу рівновагу, яка існує між двома світами — ісламським і католицьким. Загальновідомо, як загрозливо протестувала проти приїзду понтифіка до країни помітна частина турецького суспільства. До речі, ці протести продемонстрували світові, що турецькі радикальні ісламісти аж ніяк не такі «м’які» мусульмани, як передбачалося. А ще те, що поїхавши в цій ситуації до Туреччини, 79-річний Папа Бенедикт XVI виявив незвичайну мужність і завзятість.
Як відомо, в програмі візиту понтифіка до Туреччини було заплановане відвідання храму святої Софії Константинопольської; сьогодні там музей, перед тим була мечеть, а ще перед тим — до 1453 року — це була головна святиня православного світу. В останню хвилину, за наполяганням турецької влади, до програми візиту було включено також туристичний огляд Блакитної мечеті — заслуженої гордості ісламської архітектури ХVII сторіччя. Ця красуня-мечеть, звичайно, діюча і тому весь світ стежив за тим, як поведе себе там Папа Римський, католик. Ті мусульмани, які звинувачували Бенедикта XVI в ісламофобії, дуже сподівалися на те, що при відвідуванні мечеті він зробить яку- небудь жахливу помилку, яка образить віру і пророка Магомета, і тим самим перетвориться на persona non grate.
Але трапилося інакше. Відвідування мечеті стало для понтіфіка перемогою, а не поразкою — в той день він проілюстрував слова, які стали гаслом його перебування в Туреччині. Ось ці слова: «Християни і мусульмани поклоняються одному й тому ж Богові» (загальновідомо, що в основі вчення iсламу лежить Святе Письмо).
Що ж сталося в Блакитній мечеті — в тій мечеті, де колись по п’ятницях сторіччями молилися оттоманські султани? На порозі мечеті Папа Римський зняв вуличне взуття, як це робить кожен, хто заходить до мечеті. Потім почався огляд, у якому Папу супроводив великий муфтій Стамбула Мустафа Кагріці. У якийсь момент проте муфтій припинив пояснення тонкощів архітектури та декору і сказав: «Я молитимуся!» Що було робити Бенедиктові? Продовжувати оглядати Блакитну мечеть? Але — ні. Він зупинився поруч із муфтієм Мустафою, занурився в глибоку медитацію та почав молитися; ця молитва була помітно більш тривалою, аніж молитва Муфтія. Коли вони обидва, нарешті, вийшли з мечеті, Бенедикт сказав: «Цей візит допоможе нам разом знайти засоби і шляхи до миру — для блага людства». До Бенедикта XVI жоден Папа Римський (тим більше — православний патріарх) не переступав цей «Рубікон» — не молився в мусульманській мечеті, стоячи поруч із мусульманським священнослужителем.
Варто зазначити, що в цей же день Папа Римський і вселенський патріарх Варфоломій I намагалися звузити ту бездонну тисячолітню тектонічну прірву, яка розділяє Західне та Східне християнство з 1054 року. Але всупереч тому, що вселенський патріарх Варфоломій I і Папа Римський Бенедикт XVI у багатьох важливих питаннях знаходять спільну мову, вони повинні озиратися на Схід — на могутню Руську православну церкву, де не довіряють ні Ватикану, ні Фанару.
Молячись перед від’їздом до Ватикану в православному храмі святого Георгія, Папа опосередковано торкнувся дій турецьких урядовців, які не хочуть визнавати католицьку меншину на території країни. Він, зокрема, сказав: «Ми вважаємо, що всі лідери світу повинні захищати релігійну свободу, яка є підвалиною всіх прав людини».
