Мер Парижа — одна з ключових фігур політичної картини країни. Досить згадати, що 1977-го року паризьким мером став нинішній президент країни Жак Ширак, що тоді стало трампліном для нього до ще більшого злету. Наступник Ширака, його однопартієць по РПР і близький соратник Жан Тібері, виходець iз Корсики, править столицею вже третій термін, загалом же праві керували Парижем більше як 100 років.
Останні два роки паризька мерія опинилася під тягарем майже безперервних розслідувань. У газетах мало не щотижня згадувалися скандали зі звинуваченнями того чи іншого чиновника в корупції та таємних оборудках. У махінаціях прямо звинувачувалася дружина Тібері, на участь у корупції самого мера та причетність, принаймні, поінформованість у різних дійствах оточення Ширака вказували численні газетні публікації. Вважалося, зокрема, шо стараннями мера та його помічників чималій кількості «потрібних людей» була оплачена робота, що ніколи ніким не виконувалася. Щоправда, про результати розслідувань поки що не повідомляється. Тібері ж при цьому вважався досі одним iз найпопулярніших мерів столиці в останньому столітті.
Муніципальні вибори у Франції завжди розглядаються як прелюдія до виборів національних — їхнє значення, крім усього, ще й в тому, що за результатами можна з великою часткою впевненості судити про сучасну розстановку політичних сил та про зміни в політичних уподобаннях населення.
Наступного року у Франції — президентські вибори, на яких претендентів, очевидно, буде двоє: нинішній президент, представник голлістів Жак Ширак та прем’єр-міністр, соціаліст Ліонель Жоспен. Останній рік, згідно з даними опитувань, їхні рейтинги були близькими, незважаючи на деякі грубі політичні помилки Жоспена. І при цьому прем’єр-міністр жодного разу не випереджав президента.
Можливо, одна з причин успіху лівих у Парижі — нелегкі часи в стані правих. Можна говорити про наявність певних розколів і суперечностей, можна говорити, що сьогодні вони не змогли продемонструвати якихось нових підходів до проблем, що стоять перед країною та суспільством у ХХI-му столітті. Однак попередні дані муніципальних виборів можуть свідчити, що попри це праві зберігають чималі шанси на національному рівні.
