Нещодавно з Канади повернулися 22 українські студенти, які брали участь у щорічній Канадсько-українській парламентській програмі (КУПП), яка ось уже 18 років поспіль дозволяє талановитій молоді з України проходити стажування у Палаті громад в Оттаві.
Традиційно Канадсько-українська парламентська програма дає можливість 20-ти студентам з провідних українських університетів провести шість тижнів у канадській столиці, працюючи в офісі члена федерального парламенту та водночас відвідуючи засідання Палати громад. Проте цього року політичні події всередині цієї північноамериканської держави внесли свої корективи у хід молодіжного освітнього проекту. Буквально за кілька днів до довгоочікуваного вильоту з Борисполя прем’єр-міністр Канади Стівен Гарпер оголосив про розпуск парламенту та призначив чергові перевибори (четверті за три останні роки). Таким чином, українські інтерни волею долі та очільника Консервативної партії Канади потрапили у самий розпал передвиборної кампанії і замість формування злагодженої групи і компактного проживання усіх учасників в одному місці (зазвичай — в Оттаві) змушені були розпорошитися різними виборчими округами: від тихоокеанського узбережжя до східної частини Канади, щоб працювати в офісах своїх кандидатів (в Канаді діє мажоритарна система, і політики проводять практично всю кампанію у закріплених за ними округах).
Саме так два десятки різних за своїм фаховим спрямуванням студентів з університетів Києва та Львова, Харкова й Одеси, Дніпропетровська та Луганська, Запоріжжя та Острога потрапили у не менш неоднорідне, тепер уже в політичному плані, середовище, маючи змогу спостерігати та безпосередньо брати участь у роботі передвиборних штабів кандидатів від трьох провідних партій: Ліберальної, Консервативної та Нової демократичної. А спостерігати було за чим, оскільки хід передвиборної гонки, та й прийоми, які використовують канадські політики, надзвичайно контрастують з українськими. За час передвиборного марафону учасники програми спробували себе в різних іпостасях: відвідували дебати і проводили агітацію разом зі своїми кандидатами, розносили листівки і опитували населення, складали бази даних прибічників «своєї» партії (за чотири тижні напруженої роботи важко було не перейнятися політичною позицією кандидата і людей, з якими працюєш), встановлювали знаки на його підтримку. Однак справжнім завершальним акордом політичного забігу тривалістю у 36 днів (саме такий відрізок часу визначається канадським законодавством як мінімальний для проведення повноцінної передвиборної кампанії) став день виборів — 14 жовтня, коли всі можливі сили в офісі були задіяні для того, щоб нагадати потенційним прихильникам відповідного кандидата (тому і треба було так ретельно створювати бази даних «лояльних» виборців) про важливість кожного голосу і спробувати у прямому сенсі слова «витягнути» виборця на дільниці. Електорат у Канаді дійсно не відзначається значною активністю й у день виборів своє право голосу використовують зазвичай лише понад 60 відсотків виборців. Увечері того ж дня українські студенти мали змогу відчути себе у ролі справжніх міжнародних спостерігачів, ретельно наглядаючи за процесом підрахунку голосів, після чого вони мали першими повідомити в офіс кандидата дані по конкретній виборчій дільниці. Цікаво, що результати всенародного волевиявлення у Канаді оприлюднюються приблизно через годину після закриття дільниць, а тому розподіл сил у парламенті стає очевидним ще до початку наступного дня.
Втім, не тільки політичними баталіями жили учасники КУПП під час перебування за океаном. Значна частина групи — 13 чоловік — на час кампанії працювала в Торонто, найбільшому місті Канади з населенням близько п’яти з половиною мільйонів і великою й активною українською громадою. Взагалі Торонто може похвалитися багатьма прикметниками з префіксом «най-»: найбагатокультурнішим міським населенням у світі (половина жителів мегаполіса народились за межами Канади, тобто є емігрантами у першому поколінні), найвищою завершеною будівлею (Канадська національна вежа CN Tower має висоту 550 метрів, яку лише нещодавно перевершив хмарочос у Дубаї), тривалий час найдовшою у світі вулицею тощо. Проживання у величезному мегаполісі дало змогу українським студентам зустрітися з провідними американськими та канадськими українознавцями, істориками та політологами, зокрема, українського походження, а також відвідати їх лекції та презентації (наприклад, надзвичайно цікаво було в Канаді почути аналіз політичної ситуації, що склалася в Україні на початку вересня 2008 року, з вуст професора та політаналітика Тараса Кузьо чи порівняти особливості діяльності профспілок у Північній Америці та Європі під час зустрічі з відомим юристом Романом Стойкевичем).
Після оприлюднення результатів виборів українська група отримала змогу знову об’єднатися в єдине ціле і трохи дослідити територію Канади. Проте навіть під час відвідання визначних історичних пам’яток в Оттаві, Квебеку і Монреалі студенти залишалися, як то кажуть, «при ділі». У канадській столиці каппери організували вечір-презентацію для представників української діаспори, на якому вони поділилися власними враженнями від виборів у Канаді та своїм баченням політичної ситуації й мовного питання в Україні. Під час перебування в Квебеку їм вдалося зустрітися з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Канаді Ігорем Осташем, який саме представляв нашу державу на XII саміті Міжнародної організації франкофонії. А у Монреалі вісім студентів дали інтерв’ю в Українському бюро канадського громадського телебачення — Radio Canada International. Серія виступів завершилася презентацією для української громади в Торонто.
Пріоритетною ціллю для Канадсько-української парламентської програми є розвиток у сучасної української молоді лідерських рис і активної життєвої позиції, а також забезпечення можливості пізнати зсередини роботу демократичного суспільства в іншій державі. Відстежуючи хід цьогорічної програми, стає зрозуміло, що організаторам вдалося досягти поставленої мети. Кожен з українських студентів отримав по-своєму унікальний досвід, який стане у пригоді як і власне учаснику програми, так і нашому суспільству загалом, оскільки означатиме застосування здобутків інших країн у сфері держуправління та діяльності громадянських інституцій саме в українських реаліях.
