Депутат Європейського парламенту, член делегації ЄП в комітеті парламентського співробітництва ЄС — Україна Павел ЗАЛЕВСЬКІ в минулу п’ятницю взяв участь у Міжнародній конференції «Україна на шляху інтеграції до ЄС: сучасний стан та подальші перспективи», яку організували на базі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Крім того, він як представник Європейського парламенту також брав участь у святкуванні Днів Європи й погодився відповісти на декілька запитань «Дня».
— Пане Залевські, я вважаю, що ви стежите за останніми подіями в Україні, зокрема, тим, як розвивалися події у Львові 9 травня, а також дипломатичний скандал між Прагою і Києвом. На вашу думку, чи не є це спробою іноземної держави розколоти Україну й не дозволити їй інтегруватися в ЄС?
— Я перебуваю тут, у Києві, з нагоди святкування Дня Європи в Україні та інших подій, що відбуваються у вашій країні. Перш за все Україна демонструє дуже сильну громадську підтримку європейської інтеграції. Звісно, ми звертаємо увагу на події у Львові і, звичайно, в нас виникають певні питання. Але значно важливішою є величезна підтримка ідеї європейської інтеграції. Не менш важливо згадати, що останніми місяцями ми отримали значний прогрес у переговорах, на які ми дивимося з оптимізмом. Ми сподіваємося — можливо, в червні чи у вересні — досягти компромісу щодо угоди про поглиблену зону вільної торгівлі й зможемо фіналізувати цю угоду за президентства Польщі в ЄС із значним внеском Польщі. Це буде являти віху у відносинах між Україною і ЄС. Я розумію, що часом трапляються різні речі. Однак я цілком переконаний, цей напрямок щодо інтеграції є сталим і не буде зірваним.
— Ви, мабуть, чули слова голови українського зовнішньополітичного відомства Костянтина Грищенка, який під час міжнародної конференції в Інституті міжнародних відносин сказав, що Україна є геополітичною цінністю, тому ЄС має надати нашій країні європейську перспективу. Я знаю, що Європейський парламент підтримує цю ідею, але як можна переконати великі європейські країни в тому, щоб вони надали нашій країні перспективу членства?
— Я можу послатися на приклад, бо вважаю, що це краще проілюструє це питання, зокрема, приклад Польщі. Ми підписали угоду про ЗВТ у 1992 році, це був справжній початок шляху до членства в ЄС. Тоді ніхто в ЄС не обіцяв нам членства. Всі знали, що, перш за все, ми повинні зробити власну роботу. Але дозвольте мені додати, в багатьох відношеннях на коротку перспективу ця ЗВТ була дуже складною для Польщі. Якщо ми порівняємо ситуацію, яка була 19 років тому із нинішньою, коли ми лише рухаємося вперед, коли збільшуємо в Польщі дохід на душу населення, коли розвиваємося, — немає сумніву, що це було дуже правильне рішення. На мою думку, це може також бути застосовано до України. А саме, що сьогодні, як нам у 1992 році, Україні не пропонують членства. Безсумнівно, існує багато тих, хто не лише в Європейському парламенті, але серед країн-членів ЄС, а також у Європейській комісії — підтримують членство України. Я можу нагадати, що, згідно з Лісабонською угодою, якщо деякі країни виконають Копенгагенські критерії, то їхня заявка повинна розглядатися доброзичливо. Відтак моя порада: перш за все розпочніть реформи в Україні, тому що це необхідно не для Європи, а для України. Як це було у випадку з Польщею. На мою думку, це може статися за коротший час у порівнянні з Польщею, тому що Європі потрібна Україна, яка розвивається, є стабільною і демократичною країною.
— Можливо, ЄС не хоче давати Україні перспективи, тому що не розуміє її геополітичної цінності, чи не вважаєте ви, що ЄС не приділяє достатньо уваги Україні в той час, коли Росія намагається взяти Україну «в свої обійми»?
— Для нас очевидно, що Україна має багато зв’язків із Росією. Великий кордон, тривалі економічні зв’язки, а також важливі культурні та соціальні зв’язки. Це важливо, і це нормально. Тому це зрозуміло. Для нас важливо, що процес інтеграції з Європою, який розпочнеться з всеохоплюючою ЗВТ, супроводжується хорошими відносинами з Росією. Це — перевага. Як я розумію, це мета українського уряду, який намагається робити все якомога краще. Я хотів би також вказати, що для багатих суспільств природно, що вони займаються власними проблемами, звісно, це мені не подобається, але це — проблема. І вона стає серйозною, коли Європа відчуває, що стабільність південного сусідства стає під питанням. Відтак стабільність у межах східного європейського сусідства, де Україна є головним гравцем, відіграє величезне значення. На мою думку, а також моїх колег в Європейському парламенті, цілком очевидно, що майбутнє членство України посилить ЄС. Це зрозуміло для нас.
