Навряд чи хтось зможе оспорити важливість думки Франції, яка є одним iз локомотивів європейських процесів — чи то йдеться про розширення Європейського Союзу, або ж про подальший розвиток НАТО. Саме еволюція поглядів Парижа, мабуть, може дати можливість об’єктивної оцінки українських перспектив як з погляду «наближення до Європи», так і з погляду можливості вступу Києва до НАТО у майбутньому. З другого боку, досвід Франції, котра переживає сьогодні процеси глибокої трансформації традиційної моделі своєї політичної системи, може слугувати Україні цілком практичним прикладом подальшого внутрішнього розвитку. Відповіді на запитання «Дня» Надзвичайного і Повноважного Посла Французької Республіки Філіппа де СЮРЕМЕНА, вельми актуальні напередодні нового розвитку відносин між Україною та НАТО, напередодні масштабного розширення ЄС, свідчать про те, що поступова еволюція поглядів, що відбувається у Франції, дає Україні, можливо, унікальний шанс. Тим більше приємно, що інтерв’ю посла де Сюремена «Дню» було першим після його призначення у Київ.
— Чи правомірно говорити, що Франція після виборів стала іншою країною? Чи на краще те, що президент сьогодні має такі можливості, як ніколи раніше?
— Результатом виборів, які відбулися у Франції, стали глибокі зміни у політичній системі. Президент сьогодні має значну більшість у Національній Асамблеї, він має всі необхідні для повноцінного управління важелі, і схожі умови у державному управлінні були, мабуть, тільки у XIX столітті. Такі зміни французького внутрішнього політичного пейзажу можуть тільки посилити зовнішні позиції моєї країни. Можна сказати, що система, яка існувала досі, система співіснування була паралізуючою і не дозволяла владі працювати ефективно. Співіснування більше немає, відбулося необхідне вдосконалення владної системи, відбулося помітне спрощення політичної системи.
Таким чином, уряд отримав можливість здійснювати свою політику з належною ефективністю. Опозиція, представлена соціалістичною партією, отримала можливість провести внутрішню реструктуризацію та одного разу виявити себе як сучасна альтернатива діючій владі. Партії екстремістського спрямування відсунені на задній план.
Більшість повинна зуміти правильно скористатися своєю перемогою, і з погляду громадської думки, на цю більшість покладається велика відповідальність, очікування населення від неї є значними.
В результаті, ми сьогодні переживаємо ситуацію, абсолютно відмінну від тієї, що існувала кілька місяців тому.
Я б також сказав про те, що сьогодні ми відчуваємо велику необхідність продовжувати політику децентралізації. Щодо цього символічним було призначення прем’єр-міністром Раффарена — це призначення втілює тенденцію, що полягає у наближенні середнього громадянина до політичного життя за допомогою регіоналізації. Таку еволюцію вітають і праві, і ліві сили, вона свідчить про те, що старий французький централізм приречений поступово поступатися своїми позиціями.
— Наскільки це керівництво зацікавлене у підтримці європейських спрямувань України, котрі поки не отримують жодної відповіді з Брюсселя?
— Ніхто сьогодні не заперечує того, що Україна — європейська країна. Ще генерал де Голль говорив про Європу від Атлантики до Уралу. Для нас Україна знаходиться в серці Європи. Прагненням Франції та її європейських партнерів є надія, що Україна посяде належне місце в Європі, стане чинником стабільності та розвитку на континенті. Той факт, що Україна зробила вибір на користь європейської інтеграції, є відрадним для всіх. Йдеться про процес, складність якого для нас є очевидною, і слід сказати, що Україна зробила сміливий вибір. Не йдеться про те, щоб давати Україні уроки. Ми — французи, британці, німці — пройшли через випробування, через які сьогодні проходить Україна. Ми розуміємо складність тих змін, які почала Україна. Ці перетворення відповідають інтересам як України, так і ЄС. Але процес не слід квапити. Його результатом, як ми сподіваємося, може стати той факт, що Україна зможе увібрати в себе те, що називається acquis communautaire, і приведення у відповідність до стандартів ЄС станеться якомога швидше.
Відомо, що Україна прагне асоційованого членства в ЄС. Для цього треба докласти чимало зусиль, декларацій про бажання для цього недостатньо. Приміром — водолаз, який підіймається на поверхню, повинен спочатку пройти через кесонну камеру. З боку європейських партнерів немає якогось відкидання, йдеться про необхідність застосовувати правильну методику.
Україна займає особливе місце в Європі, її не можна плутати з Росією, яка сама по собі особливий випадок. І коли йдеться про сусідів розширеного ЄС, ми жодним чином не змішуємо особливий випадок, яким є Україна, з Молдовою або Білорусією. Україна дуже велика, і вже тому її сприймають як особливий випадок. Саме тому природа відносин між ЄС та Україною повинна бути особливим предметом для роздумів. Ці роздуми мають проводитися разом з країнами-кандидатами на вступ до ЄС. Саме це містилося у листі Президента Ширака Президенту Кучмі.
Водночас у наших інтересах, в інтересах ЄС — те, щоб Україна зрештою була серед нас. Це відповідає інтересам і українського народу. Але це вимагає, передусім, реального здійснення реформ.
Велике значення, яке українці приділяють отриманню статусу країни з ринковою економікою, є абсолютно природним — йдеться про одну із умов вступу до Світової організації торгівлі. Українці здивовані, що Росія отримує такий статус раніше — але не йдеться про якусь політичну преференцію. Існує цілий ряд технічних і практичних умов, які пояснюють це відносне спізнення. Росія раніше ініціювала необхідні процедури. Україна зможе скористатися таким самим рішенням, багато в чому це залежатиме від швидкості, з якою здійснюватимуться реформи. Я не вважаю, що є підстави для перебільшеного занепокоєння .
— Чи йдеться сьогодні про організацію зустрічі між президентами Шираком і Кучмою?
— Франція нині переживає період реорганізації. Дайте нам, будь ласка, трохи часу. Єдине, що можу відзначити — новий міністр закордонних справ практично одразу після свого призначення прийняв міністра Зленка. Ми чекаємо пана Зленка з візитом у Париж до кінця року для більш грунтовної розмови.
Я можу завірити, що у зовнішній політиці Парижа не передбачається жодного розриву. І для цієї політики буде характерним посилений інтерес до країн Центральної та Східної Європи. Для нас Україна — країна великих можливостей та потенціалів для співробітництва.
— Наскільки Ваша країна, що має особливе положення в НАТО, схильна підтримувати Україну в процесі євроатлантичної інтеграції?
— Займаючи оригінальну позицію в НАТО, Франція водночас повною мірою виконує свою місію. Насамперед, Франція дуже активно бере участь у процесі трансформації НАТО. НАТО сьогодні — це не НАТО епохи де Голля. Ми прагнемо уникнути розривів, які можуть пройти через територію нашого континенту, навпаки, ми зацікавлені у стабілізації та уніфікації. Необхідність трансформації НАТО є ще більш очевидною після подій 11 вересня. Ми вітаємо волю, прагнення України приєднатися до НАТО, і ми зробимо все, щоб допомогти їй у необхідних адаптаціях до стандартів НАТО. Це має на увазі проведення глибоких змін, і особливо — у військовій сфері.
Вже сьогодні ми констатуємо інтенсифікацію співробітництва між Україною і НАТО. І це відбувається тоді, коли НАТО дедалі більше орієнтується на операції з підтримки миру. Внесок, зроблений Україною у цю справу, вражає. Але тут, як і у випадку з ЄС, слід докласти значних зусиль, що має на увазі й рішучість.
Треба сказати, що Україна для нас — це величезна лабораторія, і ми з дуже великою увагою стежимо за цим будівельним майданчиком, за створенням тут сучасної демократичної системи, за економічними перетвореннями, які мають значний потенціал. Але як би там не було, йдеться про вибір, який належить зробити самим українцям, і не нам диктувати методи.
— Чи можете Ви уточнити — Франція підтримуватиме повну інтеграцію України до існуючих сьогодні в Європі інтеграційних союзів або ж є якісь межі? Яким Ви уявляєте майбутнє ЄС та НАТО через 10 — 15 років?
— Говорячи про розширення Європейського Союзу, можна казати тільки про географічні межі. Але цей процес повинен здійснюватися ефективним способом. Закритих дверей немає — але неможливо зробити за іншого те, що він повинен зробити сам. Самій Україні належить вирішити, яким чином вона зможе інтегруватися до acquis communautaire і вийти на рівень, притаманний усій Європі. Цей процес повинен здійснюватися прагматично та реалістично. Кажучи про те, яким буде НАТО через 10 — 15 років, я відзначу, що 10 років тому неможливо було передбачити, чим є НАТО сьогодні. Завдання, які стоять перед НАТО, радикально змінилися. Я думаю, що через 10 років ми матимемо справу з організацією, абсолютно відмінною від тієї, яку мі бачимо сьогодні, з перерозподілом ролей, з урахуванням того, що ЄС має намір обзавестися власними силами швидкого реагування. Сьогодні всі ці процеси тривають гармонійно, не йдеться про конкуренцію. Результат вже можна побачити — у Македонії, Боснії та Герцеговині ЄС приймає на себе відповідальність. Йдеться про процес, і ЄС сьогодні не є механізмом, що остаточно оформився.
— Чи може Україна претендувати на участь у створенні цих європейських сил?
— Це запитання слід адресувати фахівцям. Створення цього корпусу вимагає дуже високого рівня солідарності. Але не виключено, що й до України звернуться. Йдеться про процес, не закритий для будь-кого з потенційних учасників. Проблеми мають передусім технічний характер.
— Яким є ставлення Вашої країни до спільного рішення президентів Кучми та Путіна і канцлера Шредера щодо створення міжнародного консорціуму для транспортування газу?
— Франція, як і весь ЄС, приділяє велике значення проблемі безпеки транспортування газу, значна частина поставок якого проходить з Росії через Україну. Зрозуміло, що всі рішення щодо цього транзиту викликають пильну увагу Франції. На жаль, це все, що я можу сказати сьогодні з цього питання.
— Які можливості для співробітництва України з Вашою країною залишаються невикористаними?
— У такій великій країні і перспективи значні. Приклад однієї з таких можливостей — сільське господарство. Україна має дуже значний потенціал, цей сектор розвивається дуже динамічно, і я вважаю, що ми маємо дуже багато зробити разом. На мене дуже велике враження справило підприємство «President» у Миколаївській області — це гарний приклад співробітництва.
— Чому практично не говориться про можливості високотехнологічного співробітництва?
— Навіть у галузі сільського господарства ми виходимо на проблему високих технологій. Приклад сільського господарства не має виняткового характеру. Всім відомо, що Україна має високий рівень освіти, високу якість підготовки наукової еліти. Ці зв’язки сьогодні добре розвиваються. За науковим співробітництвом — майбутнє.
— Що Вас найбільше вразило після призначення в Україну?
— Мене все вражає в Україні. Я не був тут 20 років, і це — абсолютно інша країна. Я міг би тільки побажати, щоб якомога більше моїх співвітчизників приїжджало сюди.
— Що їм заважає?
— Нічого, в принципі, не заважає. Але пропаганда вашої країни повинна бути кращою. Варто б було покращити і якість готельного господарства. І тоді потік туристів значно збільшиться. Зв’язки, які розвиваються в галузі культури, тільки сприяють цьому. Ситуація тут вигідно відрізняється від того, що відомо про Україну у Франції. І ми з обох сторін працюватимемо над покращенням цієї інформованості.
