Останні два тижні в зовнішній політиці України можна без перебільшень назвати іранськими. Візит чільної делегації Ісламської Республіки Іран в Україну на минулому тижні, яку очолив міністр закордонних справ цієї країни Кемаль Харразі, відвідини Ірану українським прем’єр-міністром Віктором Ющенком. Нарешті, було здійснено перший політ літака Ан 140, над яким працюють спільно українська та іранська сторони. Бушерський інцидент, який, здавалося, лишить непоправний слід на нашій співпраці, судячи з усього, себе вичерпав. Міністр закордонних справ України Анатолій Зленко під час перебування в Києві іранської делегації заявив, що відтепер «Київ ставиться практично до подальшого співробітництва з Тегераном». Для Ірану ці дні важливі ще й тим, що завтра там святкуватимуть річницю Ісламської революції, коли було усунено від влади шаха. Про досягнення ісламської революції, про перспективи та результати українсько-іранської співпраці в інтерв’ю газети «День» із Надзвичайним та Повноважним Послом Ісламської Республіки Іран в Україні Ахмадом САДЕГ-БОНАБОМ.
— Завтра Іран відзначатиме 22-у річницю революції в країні, коли від влади було усунуто шахське керівництво. Якими бачаться наслідки?
— Справді, цими днями іранський народ відзначає День ісламської революції, здійсненої під керівництвом аятолли Хомейні. В результаті революції закінчилося монархічне правління, що панувало впродовж 2500 років, коли пригноблений народ Ірану майже постійно зазнавав насильства з боку тиранічного шахського режиму. Революція звільнила народ від кайданів, і в історії стародавньої іранської цивілізації почалася нова епоха. Природно, перемога цієї революції дісталася нелегко. За цю революцію багато іранських мислителів, учених, студентів, школярів пожертвували власними життями. Гаслом нашої революції були слова: «Незалежність, свобода та ісламська республіка!» Метою — поглиблення і розвиток демократії, участь народу у визначенні своєї долі та управлінні країною. Після революції впродовж 22 останніх років ми провели понад двадцять виборів. Можна сказати, що за проведенням виборів у порiвняннi з iншими країнами свiту ми знаходимося в авангарді. Для того щоб більша кількість народу змогла взяти участь у виборах, наш парламент затвердив мінімальний вік для людей, які можуть голосувати: 16 років. Щодо економічних питань ми докладаємо багато зусиль для створення всіх благ для іранського народу. Як у промисловій, так і в сільськогосподарській галузі принциповим для нас залишається вирішення питання самозабезпечення.
— Самозабезпечення чи ізоляції?
— Ми просто хочемо максимально використати можливості у своїй країні. Не можна думати, що якась країна хоче ізолюватися від світу. Навпаки, я вважаю, що всі країни повинні мати взаєморозуміння й тісні відносини між собою.
— Наскільки тісні такі відносини з Україною? Певні висновки вже можна зробити, тим більше, що в січні цього року виповнилося дев’ять років дипломатичного співробітництва між Україною та Іраном.
— Іран — одна з перших країн, що визнала незалежність України. Відразу ми встановили й політичні відносини. Процес відносин дедалі розвивався. Протягом минулого року були позитивні зрушення в цьому розвитку. Цього тижня відбувся офіційний візит прем’єр-міністра України Віктора Ющенка в Іран, де він взяв участь у церемонії першого польоту літака Ан- 140, побудованого спільно з вашою країною. Тиждень тому Київ відвідав з візитом міністр закордонних справ Ірану Кемаль Харразі. Найближчими днями повинна відбутися поїздка глави українського парламенту Івана Плюща до Тегерана. Все це засвідчує, що між нашими країнами розпочався новий рух у розвитку двосторонніх відносин.
— Чи означає це, що Іран більше не має претензій до України з приводу Бушерського інциденту?
— Потрібно відзначити, що договір про будівництво атомної електростанції в Бушері було укладено між Іраном і Росією. З Києвом не було підписано ніяких документів у цій галузі. Тому до України немає і не було ніяких претензій.
— Абсолютно?
— Абсолютно.
— Під час приїзду іранського міністра закордонних справ пана Харразі до Києва обговорювалося питання про транспортування газу з Ірану в Європу через територію України. Не могли б ви розповісти про це детальніше?
— Наша країна має великий запас газу і знаходиться на другому місці у світі за цим показником. Природно, що Тегеран буде вивчати різноманітні траси і варіанти експорту газу. Це одна з важливих альтернатив, у здійсненні якої нам може допомогти Україна, бо шлях, яким надходитиме газ у Європу, може пролягти через вашу країну. Крім того, в обох сторін є бажання для співробітництва в цій галузі, для чого й будуть створені спеціальні робочі групи щодо вивчення питання транспортування газу.
— Проте які країни, компанії ще можуть взяти участь у здійсненні проекту?
— Це й визначать робочі групи. Повторюся, існують різні проекти, різні траси. Всі вони й будуть розглянуті.
— Якщо будівництво такого газопроводу буде йти врозріз з інтересами Росії, чи відмовиться Тегеран від «газового» співробітництва з Києвом?
— Питання транспортування іранського газу суто економічне. Саме та траса, яка буде вигідною для Тегерана економічно і зможе конкурувати, й буде реалізована.
— Навіть якщо доведеться конкурувати з Росією?
— Наш проект буде поза конкуренцією.
— Чи обговорювалося під час зустрічей української та іранської делегацій питання співпраці у військово-промисловому комплексі?
— Ні. Про це взагалі не йшлося. Обговорювалися різні питання: транспортування газу, транзит товарів, було підписано угоду з питань торгівлі, акцентувалася увага на збільшенні товарообігу. Обговорювалося також питання про промислове співробітництво, символом якого можна вважати літак Ан-140.
— Пане Посол, ви згадали про збільшення товарообігу між Україною та Іраном. Минулого року його обсяг склав майже $100 млн. Але на імпорт іранських товарів з цієї суми припадає менше 10%. У чому причина такого дисбалансу?
— В основному ваша країна експортує в Іран метал і товари машинобудівної галузі. Друга причина полягає в тому, що в Ірані дуже мало знають про Україну. З іншого боку, й Україна знає мало про іранського товаровиробника. Для вирішення цієї проблеми ми й створили нещодавно в Києві Центр інформації з торгово-економічних питань.
— Міністр закордонних справ вашої країни під час свого перебування в Києві згадав про співробітництво регіонів України та Ірану. Йшлося про Ісфахан і Харків. Чому саме Харків?
— Це бажання не тільки Ісфахана, але й Харкова. Минулого року, коли міністр закордонних справ України здійснював свій візит до Ісфахана, в його делегації також був глава харківської обладміністрації. В цей час і було підписано документ про співробітництво. Крім того, Ан-140 будується в Ісфахані і в Харкові. Сподіваюся, що це тільки поглибить співробітництво між Іраном і Україною.
