У світі досі точаться різні думки з приводу нинішньої фінансової кризи, яка охопила весь світ. Називаються різні причини походження цієї кризи і шляхи її подолання. Причому в самих Сполучених Штатах, де почалася ця криза, також існують різні думки з цього приводу. Прикладом цього є відповіді «Дню» двох американських політологів: директора Центру миру і свободи при Незалежному інституті (Вашингтон) Івана ІЛЕНДА та співдиректора Центру глобальних, міжнародних і регіональних досліджень Ронні ЛІПШЮЦА.
— Яка причина нинішньої глобальної кризи, яку дехто називає кредитною або фінансовою, а лідер лівійської революції Муамар Каддафі — іпотечною? Як довго криза триватиме?
Іван ІЛЕНД: — Багато хто вважає, що головною причиною виникнення кризи була регуляція. На мою думку, уряд США та уряди інших країн створили проблему, дозволивши громадянам надто легко ставати власниками будинків. Деякі люди не стали б власниками без отримання іпотечних субсидій. Інша причина полягає в тому, що уряд надавав допомогу банкам, виходячи з доцільності. А банки робили ризиковані позики, що знову викликало подібні проблеми в майбутньому. Відтак з’являються думки, що банки потребують більше регуляції, але це знову ж таки викличе проблему. Я не думаю, що нинішня криза схожа на кризу 1923—1933 років. Люди стурбовані тим, що відбувається. Якби уряд не втрутився зараз, то кризу було б відчутно протягом року. Уряди не допустили цього. А тодішня депресія була викликана відсутністю ринкової регуляції. Президент Гувер заповнив ринок кредитами, і тоді рецесія перетворилася на депресію. Нам потрібна рецесія, бо попит і пропозиція не збігаються. Але до депресії не дійде — ринок виправить себе.
Ронні ЛІПШЮЦ: — На мою думку, криза виникла внаслідок американської політики, спрямованої на фінансування бюджетного дефіциту, зокрема, військові витрати, через запозичення грошей за кордоном. Щоб проводити свою військову стратегію, яка була проектом цього століття, адміністрації Буша потрібно було знайти ресурси для фінансування військової експансії. Це те ж саме, що робила адміністрація Рейгана у 1980-х роках, намагаючись збільшити військові витрати. Тоді це призвело до дефіциту бюджету, внаслідок чого зменшилися соціальні програми, які фінансувалися з федерального бюджету. Зараз Буш діє за подібною стратегією. А що пішло не так — то це викликано двома війнами. Вважалося, що війна в Іраку мала обійтися США в суму 50 млрд. доларів. Але якщо зараз подивитися на всі затрати на цю війну, то вони наближаються до 1 трлн. доларів. Більше того, війна виявилася таким чинником, що викликав кризу саме зараз. Якби війни не було, то «бульбашка» могла ще протриматися. Натомість вона лопнула. Зараз питання полягає в тому, як будуть погашатися зовнішні зобов’язання. Я цього не знаю. В період невизначеності важко сказати, що може статися в плані глобальної рецесії, наскільки це буде серйозно, яким буде її вплив на відносини між країнами.
— Як довго триватиме криза?
Іван ІЛЕНД: — Я гадаю, що вона триватиме довше, ніж це мало б бути. Уряд врятував деякі банки, які могли вийти з бізнесу. Але уряд діяв дуже вибірково. Деякі банки були врятовані, деякі — ні. У результаті термінової допомоги з боку уряду криза триватиме довше. А скільки саме — важко прогнозувати. Можливо, це займе декілька років. Урядова допомога не убезпечує від того, що бізнесмени прийматимуть погані рішення. А для економіки дуже важливо, щоб бізнесмени платили за неправильні рішення. Це частина капіталізму. Це правда, що внаслідок цього страждає індивід, але система є непоганою.
Ронні ЛІПШЮЦ: — Вона може тривати декілька місяців або п’ять років. Справа в тому, що це значною мірою залежить не стільки від діяльності системи, скільки від рішень, які буде ухвалено. Зокрема, Барак Обома може ухвалити рішення, що задля мобілізації американського населення потрібно піти хрестовим походом на Пакистан. Що, на мою думку, викличе ще одну кризу. Цього ми не знаємо. Тому я не можу дати відповідь на це запитання. Для цього, як кажуть англійці, має бути зроблено декілька пострілів. Але я не знаю, скільки їх має бути.
Що стосується наданих коштів для порятунку банків, то питання в тому, кому їх буде призначено. Оскільки банки є неплатоспроможними, то ці кошти потрібні для відновлення їхньої платоспроможності, аби знову запрацював кредитний ринок. Якщо банки не стануть використовувати надані урядом кошти для надання позик, а натомість видаватимуть їх на іпотеку або щось інше, то замість відновлення економіки відбудеться справжній спад споживання, і не лише в США, а й у Європі.
— Чи можуть врятувати ситуацію пропозиції створити нову фінансову архітектуру?
Іван ІЛЕНД: — Я не погоджуюся з цим, як і з європейцями, які намагаються зробити жорстокішою регуляцію, адже в результаті можна отримати шахрайство, корупцію. А це гірше, ніж галопуюча інфляція, яку приносить ринкова регуляція. Адже, на противагу уряду, люди, які витрачають власні кошти, роблять кращі рішення, ніж люди, які витрачають чужі. Зокрема, уряд, який витрачає кошти платників податків.
Ронні ЛІПШЮЦ: — На мою думку, створення нової валютної системи було б важливим, аби США були більш обмежені у своїх діях і не друкували стільки грошей, скільки їм заманеться. Чи матимемо ми в майбутньому глобальний центральний банк чи консорціум центральних банків, невідомо, але має існувати спосіб обмеження друкування грошей. Бо одним із ризиків є гіперінфляція в США. Як цього уникнути, важко сказати.
— Чи може Обама розв’язати нинішню кризу?
Іван ІЛЕНД: — Обама є лібералом, про це він, принаймні, говорив під час виборів. Він має доброго радника Пола Волкера, який був головою Федеральної резервної системи у період адміністрації Картера і Рейгана. Я вважаю, що він порадить Обамі уникати непродуманих рішень. Новий президент, як і Клінтон, отримав величезний дефіцит бюджету. Тому він буде більш консервативним і не зможе саме через це реалізувати багато програм.
Ронні ЛІПШЮЦ: — Не думаю, що Обама зможе розв’язати фінансову кризу. У нього буде обмежена свобода дій, щоб виконати дані обіцянки чи просунути якісь ініціативи. Ми сподіваємося, але це лише сподівання.
— Як, на вашу думку, Україна справляється з наслідками фінансової кризи?
Іван ІЛЕНД: — Я не спеціаліст, щоб говорити про це. Я знаю, в багатьох країнах реакція на кризу була не дуже успішною. Тому, ймовірно, теж саме відбувається в Україні. Я не впевнений у цьому.
Ронні ЛІПШЮЦ: — Україна у порівнянні з ЄС менш конкурентноспроможна, зокрема у сільському господарстві й промисловості. На мою думку, для України вкрай важливо перебудувати всю економічну систему, інакше вона опиниться на задвірках європейської економіки і перебуватиме у невигідному становищі. Але це не означає, що Україну буде відрізано від Європи. Відтак це стане приводом для знаходження іншої економічної стратегії, у тому сенсі, що порятунок України — не в Європі.
