Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

По-турецьки — трагедія, по-вірменськи — геноцид

6 вересня, 2001 - 00:00

Представники цієї асоціації вже тривалий час вимагають від швейцарської влади визнати за геноцид масову загибель вірмен в останні роки існування Оттоманської імперії. Півроку тому парламент Швейцарії ледь не прийняв відповідну постанову, однак врешті-решт депутати вирішили обмежитися формулюванням «трагедія, внаслідок якої загинула велика кількість вірмен».

17 звинувачуваним закидають, що вони у своїх заявах «заперечували факт убивств вірмен або намагалися виправдати цей злочин». Туреччина, яка також прагне відновлення історичної справедливості, наполягає на тому, що називати те, що сталося, геноцидом, не можна. Турецькі офіційні представники кажуть, вiдповiдно до повiдомлень Бі-Бі-Сі, що біля 300 тисяч вірмен загинули під час «повстання проти влади». На думку турецької сторони, події 1915-1922 року стали історією, й обговорювати їх у судах — несвоєчасно. Однак посольство Туреччини в Швейцарії стежитиме за перебігом судових слухань.

Минулої зими загибель вірмен визнала за геноцид Франція. Після цього Туреччина відкликала свого посла з Парижа, а також практично припинила співпрацю з Францією у військовій сфері. Зокрема, було розірвано контракт з французькою компанією Alcatel на створення супутника-шпигуна. Таких наслідків очікував і президент Ширак, і уряд Франції, які виступали проти подальшого розгляду вірмено- турецької проблеми французьким парламентом. Однак Сенат не прислухався до їхніх аргументів. А Конгрес США у жовтні 2000 року відхилив подібну резолюцію, передбачивши реакцію Анкари.

Заклики визнати події 1915-1922 років геноцидом вірменського народу лунають також і з Європарламенту. Це лише додає проблем Туреччині, яка є країною-кандидатом на вступ до Європейського Союзу. Водночас Анкарі, зокрема й у Брюсселі, не перестають закидати порушення прав людини та курдську проблему. Зрозуміло, що йдеться про імідж країни, який перегляд подій 85-річної давності начебто й не повинен зіпсувати, однак користі також не принесе.

Варвара ЖЛУКТЕНКО, «День»
Газета: 
Рубрика: