Формально ірландський референдум проводився задля ратифікації договору, підписаного лідерами держав і урядів 15 країн-членів ЄС у лютому минулого року в Ніцці. Провести всенародне опитування з цього приводу вирішили тільки в Ірландії. Решта ж країн «відбулася» парламентськими схваленнями. Аналітики відзначають, що якби референдуми вирішили влаштувати ще й в інших країнах, то Брюссель не обійшовся б лише одним ірландським конфузом... Договір Ніцци передбачає вступ до Євросоюзу нових країн. Два тижні тому Європейська комісія рекомендувала для прийняття в лави ЄС у 2004 році Чехію, Кіпр, Естонію, Угорщину, Латвію, Литву, Мальту, Польщу, Словаччину та Словенію. Не увійшли до десятки щасливців Болгарія та Румунія, яким пророкують вступ до ЄС у 2007 році, а також — Туреччина, яку було визначено як країну-кандидата, але переговори з якою про вступ все ще не починаються. Таким чином, ірландці дали «зелене світло» зростанню ЄС з нинішніх 15 країн-членів до 25. Тут варто нагадати, що ЄС розпочинався з Союзу вугля і сталі, який об’єднав у 1950 році шість країн (Бельгію, Францію, Німеччину, Італію, Люксембург та Нідерланди), остання хвиля розширення вже Європейського Союзу вiдбулася в 1995 роцi, коли до ЄС увійшли Австрія, Фінляндія та Швеція.
Що так налякало ірландців, які голосували проти розширення? По-перше, нові члени, дуже слабкі в економічному плані, потребуватимуть немалих видатків із загальних фондів Євросоюзу. Таким чином на платників податків ЄС ляже тяжкий фінансовий тягар. По-друге, Ірландія сама тривалий час була одним із найбільших отримувачів допомоги із фондів ЄС. Із 2004 року цією допомогою доведеться ділитися. По-третє, в Дубліні побоюються втрати і без того незначного політичного впливу на прийняття «євросоюзівських» рішень. Приміром, після ратифікації Договору Ніцци ірландці утримуватимуть тільки 12 місць в Європейському парламенті. У той же час шість із дванадцяти майбутніх членів ЄС отримають їх куди більше. Зрештою значна частина ірландців, не орієнтуючись у згаданій проблематиці, голосувала на референдумі за принципом: «Не знаєш, про що йдеться, голосуй проти». Тим більше, що для декого референдум був нагодою висловитися не просто щодо прийняття нових членів, а можливістю показати своє негативне ставлення до ЄС в цілому. Перед багатьма ірландськими громадянами поставало питання, а за що зрештою любити Євросоюз? За те, що країна змушена поступитися частиною свого суверенітету, за те, що ціни на товари із упровадженням євро різко підскочили? За те, що країна змушена буде розпрощатися з нейтралітетом через брюссельську задумку створити Європейську армію (сили швидкого реагування)?
Ірландський уряд був дуже втішений голосуванням свого народу. Прем’єр-міністру країни Берті Ахерну, принаймні, не доведеться червоніти за провал далекосяжних ідей ЄС про «об’єднану Європу» на саміті в Брюсселі, який відбудеться на цьому тижні. Втішилися ірландським голосуванням уряди країн, які добиваються членства в Євросоюзі. Польський прем’єр-міністр Лєшек Міллєр під час телевізійного виступу широко усміхався, попиваючи ірландське пиво «Гіннес». У якийсь момент він не втримався і заспівав: «Я люблю тебе, Ірландія!». Глава уряду Угорщини Петер Медьєши заявив, що «ірландський референдум був надзвичайно важливим. Я дуже радий тому, що громадяни Ірландії сказали «так». Це означає, що перед нами тепер загорілося зелене світло, і ми можемо просуватися вперед».
Що означає ірландське голосування для України? Фактично нічого. Україні вже дали зрозуміти, що її нинішній курс веде не до Європи, а в протилежний бік, що найближчими роками в ЄС в будь-якій якості її не чекатимуть, і всі конкретні розмови зможуть розпочати лише після того, як відбудеться розширення Союзу, як змінюватиметься сама Україна, і як стане зрозумілим, за яким напрямком взагалі розвиватимуться події.
