Війна триває. Учора американські та британські війська просувалися на північ Іраку. Після боїв з іракськими частинами американські підрозділи підняли прапор у місті Умм Каср на березі Перської затоки. У деяких районах іракські солдати десятками здавалися американським та британським військовослужбовцям.
Перші втрати у загонів коаліції сталися в ніч з четверга на п’ятницю — на півночі Кувейту розбився вертоліт, на борту якого було вісім британських і чотири американські військовослужбовці. З діями іракської армії ці втрати не пов’язані. Припускають, що пілот вертольота міг втратити керування в умовах поганої видимості. Одне з головних завдань наступаючих військ — взяти під контроль нафтові установки на півдні Іраку. За словами міністра оборони Великої Британії Джеффа Хуна, іракські війська підпалили близько 30 нафтових веж у цьому районі. Вже до вчорашнього ранку західні війська просунулися приблизно на 40 кілометрів. Але, як повідомляє кореспондент Рейтер, який перебуває разом з однією з американських бронеколон, цей підрозділ вже до полудня за Гринвічем просунувся на 150 кілометрів у глиб іракської території, не зустрівши жодного опору.
Саддам Хусейн, за повідомленням іракської влади, живий та здоровий. Хоч деякі джерела стверджують, що його було поранено. Іракські посадовці заявляють, що іноземні війська, котрі вторглися у країну, будуть розбиті. Президент Іраку учора призначив винагороду для тих іракців, хто зіб’є американський або британський літак, уб’є або захопить у полон льотчика або солдата коаліції. Тим часом Сполучені Штати переконують, що кількість країн, які відкрито висловили підтримку воєнної кампанії проти Іраку, продовжує зростати. Президент США Джордж Буш заявив після засідання свого уряду, що вже «понад 40 країн підтримують наші зусилля. Ми вдячні їм за їхню позицію, ми цінимо їхні погляди і вітаємо підтримку».
Коли чекати закінчення війни в Іраку, до яких наслідків вона призведе, хто буде наступним після Іраку — в коментарях наших експертів.
КОМЕНТАРI
Мейр РОЗЕНН, доктор із міжнародного права, Ізраїль
На жаль, світ постав перед кризою, спричиненою розрізненістю позицій щодо вирішення іракської проблеми. Після її подолання світовій спільноті доведеться істотно переглянути Статут Ради Безпеки ООН, аби виробити більш дієві правила для вирішення наріжних питань. Немає жодних сумнівів, що в результаті цієї ж кризи США поставляться уважно до вироблення нових підходів у відносинах із членами НАТО. Важливіше місце в американській політиці займуть країни Центральної і Східної Європи. Проте є в цій ситуації і позитив: на щастя, буде повалено режим Саддама Хусейна, який загрожував не лише США, не лише своїм сусідам, але й усьому світу. Тут доцільно згадати, що Ізраїль першим побачив загрози, які становив режим Саддама. Ізраїль першим відреагував на його ворожі усьому людству дії, зруйнувавши ядерний реактор в Іраку. Тоді увесь світ виступив із критикою ізраїльських дій. Проте, якби ми не вчинили так двадцять років тому, то сьогодні, напевно, Багдад мав би атомні бомби. Якби не Ізраїль, то невідомо, чи вдалося б звільнити десять років тому Кувейт від іракської окупації. Світ справді сильно змінився і ще більше зміниться. Урок «номер один» із антиіракської кампанії — сигнал усім диктаторам, які намагатимуться розробити або заволодіти зброєю масового знищення. Жодна країна не зможе забути «іракського прецеденту». Чимало критиків війни твердили, що тільки народ має право обирати собі режим. І це — правда. Проте коли режим починає становити загрозу всьому світові, то дивитися на його дії крізь пальці було б недопустимою помилкою. Наступною після Іраку може стати будь-яка країна, яка сприяє розвитку міжнародного тероризму, яка безсоромно знущається зі свого народу. Доведений факт, що Багдад десятки разів порушував резолюції, ухвалені міжнародною спільнотою. Критики американської інтервенції в Ірак твердять, що й Ізраїль порушував документи РБ ООН у політиці щодо Палестинської Автономії. Подібні закиди абсолютно недоречні. Це — два різні випадки. Ірак загрожує миру у всьому світі, а Ізраїль сам неодноразово ставав об’єктом агресії. Тому й змушений захищатися. Однак життя триває. В Ізраїлі зараз працюють усі підприємства, навчальні заклади. Правда, всі носять з собою протигази на випадок іракської атаки...
Набіль РАШВАН, експерт з близькосхідних питань, Єгипет
Не думаю, що воєнні дії в Іраку триватимуть довго. Максимум — місяць. Війська США весь час йдуть у наступ, не зустрічаючи серйозного опору. Можливо, проблеми виникнуть зі взяттям Багдада, де сконцентровані всі сили збройних сил Іраку. Але навряд чи бої будуть тривалими і там, оскільки іракці дуже послабішали за останні роки. США перевершують їх у всіх сферах і не в останню чергу в технологічній. Війна в Іраку вкотре лише підтвердила панування США. Якщо операція пройде успішно, без особливих втрат, то для Штатів це стане не тільки воєнною, але й моральною перемогою. Перевага Вашингтона позначається в різних сферах. Переговори з іракської кризи були зайвим тому доказом: Штати нездатні поступатися ані на крок. Нині Франція заявляє, що розбудова післявоєнного Іраку має відбуватися відповідно до рішень Ради Безпеки ООН. Але й цього американці не допустять. Вони взяли на себе відповідальність за проведення війни, тому право вирішувати подальшу долю Іраку Вашингтон, звичайно ж, залишить за собою. Не виключено, що США зіткнуться з проблемою збереження цілісності Іраку. Будуть проблеми між турками та курдами. Можуть початися розмови про автономію шиїтів на півдні. Великих ускладнень на регіональному рівні чекати не слід. Країни регіону давно не хотіли, щоб Саддам Хусейн був при владі. Серед них і ті арабські держави, які категорично виступають проти війни. Саме Саддам, на їхню думку, винен в тому, що до них прийшли американські війська. Держави Затоки потребували захисту від іракських ракет. До того ж визначальною рисою зовнішньої політики будь-якої з держав арабського регіону є конкуренція. Кожен хоче відігравати головну роль — Саудівська Аравія, Єгипет, Сирія. Хотів відігравати таку роль і Хусейн, але нічого не вийшло. Ймовірно, що США не зупиняться на Іраку. Наступною, найімовірніше, буде Північна Корея. Якщо ж зважати на близькосхідний регіон, то — Сирія або Іран. Сирію, яка найбільше виступає проти війни в Іраку, звинувачують у підтримці терористичних угруповань. Багато палестинців, які виступають проти примирення з Ізраїлем, також перебувають у Сирії. У відносинах Ірану зі США не спадає напруження вже понад двадцять років. Але, найімовірніше, Вашингтон після Іраку візьме на певний час тайм-аут. Насамперед для того, щоб світова спільнота трохи оговталася від «іракського шоку».
