Юлія Тимошенко зараз перебуває у в’язниці за злочини, визначені Кримінальним кодексом. Однак ця справа політичного характеру. До такого висновку дійшли держави та політики, які захищали її перед українською владою.
На цьому етапі на додаток до кримінальної відповідальності присутній ще й політичний контекст. Реакція української влади також трактується як політична, оскільки відсутність відповідей на заяви лідерів Західної Європи прирівнюється до політичної декларації.
Інше питання — це інтерес української громадськості, яка, базуючись на ставленні до Юлії Тимошенко та її вироку, буде ухвалювати своє рішення на найближчих виборах.
Підливає масла в цю ситуацію той факт, що вищезазначений випадок став на заваді досягнення важливих політичних цілей у процесі зближення України та ЄС.
Я кілька разів повторив у тексті слово «політичний» і попри граматичні норми мушу використати його знову. Єдиним вирішенням політичної проблеми є політична відповідь. Найближчі вибори дадуть українським виборцям можливість висловити їхню думку і стосовно цієї конкретної справи. Дві партії змагатимуться одна з другою: Партія регіонів зі своїми союзниками та партія «Батьківщина», підтримувана своїми партнерами. Голосування або підтвердить, або спростує політику уряду щодо Юлії Тимошенко. Яка б із партій не виграла — ситуація повністю зміниться. Якщо перемогу здобуде Партія регіонів — це означатиме, що вона отримала вигоду від такого ставлення до колишнього прем’єр-міністра. З іншого боку, якщо виграє партія «Батьківщина», це означатиме, що громадяни відкидають такий спосіб дії правлячої партії.
Заходу доведеться прийняти цей результат, оскільки політичне рішення буде ухвалено українськими виборцями. Головне — забезпечити, щоб вибори пройшли відкрито та чесно. Якщо так і станеться — інституціям Євросоюзу буде складно поставити під сумнів вердикт виборців. Але навіть у цьому випадку спостережні інституції потребуватимуть достатньої кількості аргументів, щоб дати схвальну оцінку виборам, незалежно від того, хто виграє.
