Прем’єр-міністр Польщі Лешек Міллер все-таки прибув учора на економічний форум до Львова. Ще кілька днів тому проведення львівської зустрічі, в якій мав взяти участь польський глава уряду, провисало в повітрі через скандал, пов’язаний із звинуваченнями України в можливому продажі Іраку військового обладнання, що заборонено санкціями ООН. Польська сторона боялася, аби приїзд Міллера не використали у внутрішньополітичних українських баталіях. Напередодні приїзду до Львова польського гостя у Варшаві відбулася зустріч Лешека Міллера, міністра закордонних справ Польша Влодзімежа Цімошевича та президента країни Александра Квасневського. Польська верхівка визначалася — бути львівському форуму чи ні. Рішення було схвалено на користь України.
Приїзд Міллера мотивувався таким чином: для Польщі важливі економічні відносини з Україною. Потрібно дізнатися, що насправді відбувається в країні, і отримати інформацію з перших рук (від прем’єра Анатолія Кінаха). Необхідно спробувати нагадати Києву, що існує такий механізм вирішення кризових ситуацій, як діалог, і Польща в цьому має деякий досвід. Поінформовані джерела з польського боку повідомили «День», що Варшава міркувала над візитом до Львова не тільки через «іракгейт», але й через те, що між Україною та Польщею існує маса невирішених питань: невизначеність у проекті Одеса — Броди — Гданськ, «заморожене» відкриття цвинтаря «Орлят» у Львові тощо. Один з поінформованих польських співбесідників «Дня», який хотів лишитися неназваним, відповів на припущення, що Варшава може вдатися до тиску заради вирішення давніх проблем, вельми емоційно: «У жодному разі!» За його словами, Україна й надалі лишатиметься для Польщі стратегічним партнером. До речі, Польща єдина країна в світі, яка віднесла Україну до цієї категорії своїх зовнішньополітичних пріоритетів. «Без незалежної України неможлива незалежна Польща», — повторив він слова, які вже давно стали класичними в оцінці ставлення Варшави до Києва. Чи зміниться польська позиція, якщо буде доведено підозри американців про продаж Україною «Кольчуг» Іраку?
Може змінитися, але, як запевнили «День», позначиться це хіба що на особистих стосунках між Александром Квасневським та Леонідом Кучмою. Український та польський президенти — досить давні знайомі, вважають один одного (очевидно, не без підстав) друзями. Саме польський лідер, коли Україна потонула в «касетних» перипетіях два роки тому, протягнув Президенту України руку допомоги. Він зустрічався з Леонідом Кучмою (хоч інші західні лідери на той час саму можливість подібного відкидали) і навіть запропонував подарувати «круглий стіл» для переговорів з опозицією.
Перші посилання на записи розмов між Кучмою і Малєвим стосовно можливості продажу «Кольчуг» до Іраку на «плівках Мельниченка» з’явилися ще торік. Після того відбулося кілька зустрічей Квасневського з Кучмою, під час яких польський лідер, без сумніву, цікавився в українського колеги, чи мають ті підозри під собою підстави. Очевидно, український лідер заперечив будь-яку свою причетність. Тепер же, за повідомленнями польських джерел, Квасневський говорить, що якщо звинувачення будуть доведені, то це стане величезним ударом по Польщі. Водночас, як запевнили «День», у Варшаві вже зараз проводять чітку межу між українською політичною верхівкою і українським народом в цілому.
Польща вирішила не переглядати своєї політики щодо України, допоки не буде отримано офіційних результатів розслідування «іракгейту». Минулого тижня Александр Квасневський дав прес-конферецію, на якій підкреслив: «Ситуація в Україні не є добра. Передусім, погане те, що якусь державу чи керівників якоїсь держави звинувачують у порушенні ембарго ООН. Ми очікуємо на з’ясування цих звинувачень. Знаю, що Україна висловила готовність прийняти міжнародних спостерігачів та інспекторів. Дуже добре, що вона так швидко ухвалила такий крок, бо якщо ці звинувачення неправдиві, то світ повинен швидко про це дізнатися. А якщо вони правдиві, то особи, які винні у порушенні ембарго ООН, під яким підписувалися і ми, Польща, повинні бути покарані». Президент Польщі також додав, що Леонід Кучма був обраний українським народом на п’ятирічний президентський термін, і зараз, на думку Квасневського, «немає жодних підстав, аби цей запис Конституції брався під сумнів».
Польща дуже дорожить своїм іміджем. Не менш важлива для неї довіра з боку Сполучених Штатів. Саме Польща представляє, до речі, інтереси США в Іраку. Примітно, що у переважній більшості позиції в польській зовнішній політиці збігаються з позиціями американської адміністрації. Польща — одна з небагатьох європейських країн, яка висловила свою безумовну підтримку ідеї операції проти режиму Саддама Хусейна. Міністр закордонних справ Польщі Влодзімеж Цімошевич на зустрічі з українськими журналістами заявив: «Ми вважаємо так само, як і американська адміністрація. Як і американці, ми переконані, що в Іраку диктаторська влада, яка упродовж багатьох років з наполегливістю порушувала всі рішення ООН». Неважко зрозуміти, в який бік зміниться польська підтримка України, якщо підтвердяться звинувачення американців.
Україні вигідно відновити свій авторитет і спростувати всі звинувачення. Не менш вигідне для Києва вирішити питання, які постали в українсько-польських відносинах. Зокрема, проблема цвинтарю польських «Орлят», на якому поховані польські вояки, що загинули в боях за Львів (як вважають поляки, за свободу Польщі). Проблеми пам’яті взагалі варто було б вирішувати історикам, але не політикам. Однак із цвинтарем «Орлят» стараннями обох сторін вийшло навпаки. Польська сторона безапеляційно наполягала на тому, щоб було повністю збережено написи на монументі («Невідомим воякам, що героїчно загинули за Польщу»). Позиція української сторони проявилася в тому, що президент Кучма пообіцяв президентові Квасневському дотримання всіх вимог польської сторони при відкритті монументу. Проте жодної підготовки такої можливості офіційний Київ, знаючи про настрої у Львові, не проводив. У результаті рішення Львівської міської ради про відкриття меморіалу було з погляду львів’ян максимально компромісним, з погляду Варшави — ні. Тому запланований на 21 травня візит Квасневського для відкриття меморіалу «Орлят» не відбувся. Меморіал не відкрито й досі, хоча його реконструкцію давно закінчено. Анджей Пшевозьнік, секретар Ради охорони пам’яті боротьби та страждань, заявив українським журналістам, що в Польщі наразі очікують кроків з боку України. «Органи влади України точно знають, на що ми сподіваємось. Ми не очікуємо нічого більшого від того, що вже було вирішено», — наголосив він. Директор бюро національної безпеки Польщі, співголова консультативної ради при президентах Польщі і України Марек Сівєц також підкреслив, використовуючи спортивну термінологію, що у справі цвинтаря «м’яч на українській половині поля». Польська сторона не виключає можливості нових компромісів у цьому питанні, однак необхідна й воля Києва. Як поінформував «День» пан Пшевозьнік, Варшава направила Києву цілу низку пропозицій для вирішення проблеми. Відповіді поки що нібито не отримали.
Інша проблема — будівництво Польщею нафтопроводу від міста Броди до Плоцька для транспортування каспійської нафти через польську територію до країн Західної Європи. Україна збудувала трубопровід Одеса — Броди ще минулого року (і досі тривають переговори про його наповнення нафтою), гілка до Плоцька все ще під питанням. Міністр Цімошевич переконаний, що «фінансування проекту мусить відбуватися на комерційній основі», а з боку офіційної Варшави, за його словами, існує повна підтримка цього проекту. Однак Україна повинна для початку створити відповідні законодавчі умови, аби в проект пішли інвестиції. Водночас у впливовій газеті «Жеч Посполіта» з’явилася публікація, в якій доводиться економічна недоцільність будівництва продовження трубопроводу Одеса — Броди до Плоцька і наголошується, що проект має передусім політичну вагу (що, власне, ніколи не приховувалося). При цьому редакція газети, як стало відомо, не надала площі для аргументів іншої сторони.
Польська підтримка для України важлива зараз ще й тому, що невдовзі відбудеться саміт Україна — НАТО в Празі. Досі лише Варшава єдина з членів НАТО заявляла про повну підтримку намірів України наблизитися до Альянсу і єдина наполягає, що Україна повинна отримати свою «європейську перспективу». Марек Сівєц на зустрічі з українськими журналістами зізнався: «Мене часто запитують: чого ми так хочемо, щоб Україна вступила в Євросоюз? Я відповідаю: ми прагнемо цього так само, як і німці хочуть, щоб до ЄС увійшла Польща. А може, й більше»... Але ж цих кредитів може й не вистачити надовго.
