Наступні вибори президента Росії волею історичних обставин заздалегідь перетворилися на вкрай безглуздий захід. Демократичні норми конкуренції, навіть у Росії, ніхто не скасовував. Не можна сказати, що така двозначна ситуація непокоїть офіційний Кремль. Якщо вже виборам судилося стати «потішними», то такими вони і мають бути, залишивши у масовій свідомості саме таке, потішне уявлення про демократію. Виходячи з цього, будь-яка драматична, не кажучи вже про трагічну, колізія виборчих «перегонів» у Росії, зіпсувала б увесь процес. А це вже серйозно – так само як те, що виросло з потішних полків «пітерського» царя.
З перших годин після повідомлення про загадкове зникнення Івана Рибкіна, одного з кандидатів у президенти Росії, політичні коментатори та аналітики в Росії та за її межами помітно коливалися. Сприймати цей факт з іронією не дозволяла відсутність підтвердженої інформації з надійних джерел, всерйоз бити на сполох теж ніхто не наважувався. Впродовж кількох днів всі повідомлення і коментарі щодо «справи Рибкіна» були витримані у максимально можливих рамках коректності. Фізична відсутність учасника президентських виборів, нехай із заздалегідь відомим результатом, вносила нервозність у лави московських політиків. Вони і без цього не знають, на якому світі знаходяться в державі, де реально підтримуваний народом президент віднедавна має ще й контрольовану конституційну більшість у парламенті.
У вівторок всі зітхнули з полегшенням: Рибкін знайшовся у Києві, а значить, президентське шоу в Росії триває за раніше встановленими правилами. Тепер широка публіка, і не тільки в Росії, може досхочу розважитися, оцінюючи припущення з приводу справжньої причини «зникнення» Рибкіна і того, чим кандидат у президенти Росії займався у Києві. Підіграв публіці і сам новознайдений, який так і не пояснив конкретно, що робив кілька днів у столиці сусідньої держави. Виділив час на «приватне життя» – все що було сказано.
У масовій свідомості росіян та українців Київ ще не сприймається як щось подібне до французького Сен-Тропе чи американського Лас Вегаса, де світські леви ховаються від законних дружин та охоронців і поринають у світ розваг інкогніто.
Так то у країнах, де президентські вибори проходять всерйоз. Росія ж, яка не знає, чим зайняти увагу політично активної частини населення до дня «виборів Путіна президентом», мусить шукати хоч які інформаційні приводи, аби демократія в країні не почала сприйматися більш карикатурно, ніж треба. Слід зазначити, що у пошуках передвиборних розваг російська преса мимоволі натрапляє на досить серйозні речі.
Напіванекдотичне зникнення кандидата Рибкіна дозволило змоделювати ситуацію наперед. Виявилось, що теоретично Іван Рибкін міг стати президентом Росії навіть у випадку, якби він не самознайшовся у Києві. Можливо, зникнення кандидата було спробою перевірки саме такого сценарію. Бо ж зникнути може не тільки кандидат Іван Рибкін, а й, приміром, кандидат Володимир Путін.
Останнє припущення одразу ж розкриває карти організаторів і сценаристів «Рибкін- шоу». У випадку реального зникнення людини рідні і близькі вимагають від влади шукати того, хто пропав. Запитайте будь-якого співробітника міліції, як відрізнити справжню пропажу людини він інсценованої. Будь-який лейтенант дасть вам для цього безпомилковий рецепт. Інша справа, що у випадку зникнення кандидата у президенти Росії Івана Рибкіна запитували не лейтенантів, а генералів, які підіграли сценаристам, одночасно викривши себе з головою. Не коментарі і припущення мали б звучати з вуст російських силових зверхників, а рапорти про здійснені оперативно-пошукові заходи. Реально навіть банальних аліментників шукають більш активно, ніж «шукали» Івана Рибкіна до 10 лютого.
Нам же залишається спробувати знайти у Києві місця, де перебував Рибкін у дні свого «зникнення». Гадаю, що не один елітний київський готель чи ресторан не відмовився б від такої, наприклад, реклами: «За цим столом кандидат у президенти Росії Іван Рибкін переховувався від агентів ФСБ РФ у період з 6 по 11 лютого 2004 року!». Або так: «У цьому ліжку не знайшли Івана Рибкіна, кандидата у президенти Росії, навіть за допомогою супутникового стеження!» Президентські вибори за участю Рибкіна і компанії є ніби внутріросійським шоу. Чому б нам не повеселитися напередодні власних президентських виборів? Тим більше, що на наших виборах, схоже, буде не до жартів.
