Чехія ледве уникнула політичної кризи. Місяць тому колишній прем’єр країни Владімір Шпідла «добровільно-примусово» відмовився від своєї посади через неспроможність вирішити ряд нагальних проблем — труднощі з реалізацією пенсійної реформи та змінами в системі охорони здоров’я. Оглядачі очікували, що чеський президент буде змушений оголосити дострокові вибори. Таким чином Чехія ще тривалий час не побачила б нового прем’єр-міністра. Віднедавна ж — на початку тижня — у країні їх з’явилося аж двоє. Президент Вацлав Клаус офіційно призначив 34-річного лідера Соціал-демократичної партії Станіслава Гросса на цей відповідальний пост. Він став наймолодшим в історії Чехії прем’єр- міністром і наймолодшим серед глав урядів країн ЄС. Водночас чеський лідер не поспішив задовольнити відставку колишнього керівника уряду, попросивши його керувати країною до остаточного затвердження новосформованого Кабінету.
Нинішня ситуація подвійного прем’єрства встигла стати улюбленою темою чеських оглядачів. У той час як перший, чинний прем’єр-міністр чимраз частіше демонструє чудеса ведення переговорів щодо урядової коаліції, другий, із префіксом «екс», змушений рахувати дні на посту прем’єра. Шпідла, здається, надовго втратив не тільки довіру більшості парламенту, а й своїх однопартійців. Останньою краплею для чималої кількості опонентів прем’єра стала нищівна поразка рідної ЧСДП на червневих виборах до Європарламенту. Тоді найбільшій правлячій партії в країні ледве вдалося дотягнути до 9%, що забезпечило їй усього два місця в «європейському конгресі» із можливих двадцяти чотирьох. Багато хто всередині партії обвинувачує в тому, що сталося, Шпідлу, який нібито відштовхнув традиційний лівий електорат непопулярними реформами. Однак, незважаючи на це, партія готова разом із християнськими демократами (колишні партнери по урядовій коаліції) підтримати «безробітного» Шпідлу в разі висунення його на пост єврокомісара. Якщо так станеться, Шпідла, цілком можливо, змінить на цій посаді Павла Телічку, комуністичне минуле якого не до вподоби деяким чеським політикам. Не виключено, чеська газета «Hospodarske Noviny» має рацію, коли пише, що на посаді єврокомісара у Шпідли з’являться непогані шанси «зробити собі ім’я» і через п’ять років із тріумфом повернутися на вітчизняну політичну сцену.
Якщо ж екс-прем’єр все-таки не отримає комісарського портфелю, то навряд чи увійде й до уряду Гросса, із яким у Шпідли так і не налагодилися приятельські стосунки. Тепер, коли Гросс виконав ключову умову Вацлава Клауса та зібрав 101 депутатський підпис на підтримку майбутньої коаліції без допомоги комуністів, він має зробити найскладніше. А саме — із залишків попереднього кабінету, у який входили правоцентристські партії ЧСДП, християнські демократи та партія «Союзу Свободи», сформувати новий уряд.
Як запевнив сам Гросс після церемонії призначення прем’єром, його команда готова з ентузіазмом вирішувати проблеми країни «прямим шляхом». Чехія отримала нового прем’єр-міністра, а він у свою чергу — старі негаразди. Тим часом лідери коаліційної трійки окреслили коло питань, із яких майбутній уряд почне виправляти ситуацію. У проекті договору «старо-нової» урядової коаліції йдеться про захист національних інтересів країни в рамках ЄС, боротьбу з тероризмом, економічний ріст, підтримку сімей із дітьми, розвиток освіти, заходи проти безробіття, корупції, «тіньової економіки», а також полiпшення ситуації в селах. Проте заплановані реформи почнуть втілювати в життя лише після розподілу міністерських крісел. Офіційні переговори представників коаліційних партій уже стартували й обіцяють бути напруженими. Гросс заявив, що має намір змінити більш ніж половину міністрів і поповнити уряд жінками та безпартійними.
Успіх партії прем’єра на виборах 2006 року багато в чому залежатиме від того, чи зможе її лідер вдало поєднати керівництво найбільшою партією з обов’язками глави уряду. Тим паче, що Гросс одного разу й сам публічно зізнався у своїх сумнівах щодо цього. На сьогодні він, безперечно, один із найпопулярніших політиків у Чехії. Людям імпонує його жвава вдача та невимушеність у манері поведінки. Вони захоплюються тим, як Гросс блискавично зробив собі кар’єру, почавши зі звичайного майстра з ремонту поїздів. Він напевне є найяскравішою постаттю ери «дітей Гусака», як охрестила молодих політиків, що народилися в 70-ті роки, чеська газета «Mlada fronta dnes». Вони не приховують власних амбіцій і зовсім не соромляться цілеспрямовано йти до влади. Та навіть початкова прихильність чехів не допоможе Гроссу, якщо він через свою надмірну амбітність чи попросту недосвідченість зрадить їхні сподівання.
