Цей договір Штати й Росія підписали ще 1993 року й американський Сенат його ратифікував у січні 1996 року. Російські законодавці за цей час жодного разу на приближалися до процедури голосування з різних міркувань. Приводом для цього служили чи то національні інтереси, чи бомбування американцями Іраку, чи удари натовської авіації по об’єктах в колишній Югославії. Коли ці аргументи вичерпали себе думці стали заявляти, що не ратифікують цей договір, допоки Штати не відмовляться від ідеї створення системи національної протиракетної оборони. Москва й Пекін уважають, що створення ядерного щита суперечить договору про протиракетну оборону ПРО, підписаного колишнім Радянським Союзом і США 1972 року. Російських законодавців не заспокоювали аргументи Вашингтону, що ця ядерна парасолька не спрямована проти Росії, а є лише захистом на випадок, коли якась країна, приміром Північна Корея чи Ірак вирішить завдати удар по території США.
Однак тепер після приходу в Думу нових депутатів і обрання новим президентом Росії Володимира Путіна ситуація змінилася корінним чином. По-перше, на противагу колишньому президенту Борису Єльцину Володимир Путін має слухнянішу Думу. По-друге, за оцінками західних експертів утримання власних ядерних арсеналів щороку коштує Росії $3 млрд. Звісно це важкий тягар для російської економіки. Московський незалежний експерт з питань оборони Павел Фельгенхауер в інтерв’ю газеті «Крисчен саєнс монітор» визнав, що Росія неспроможна утримувати навіть 3500 боєголовок, що обумовлено договором СНВ-2.
Тож фактично Росії нічого не лишалося як ратифікувати цей договір, водночас зберігаючи престиж супердержави. Для Путіна розгляд цього питання в Думі й позитивне його вирішення дали привід показати, що він здатен проштовхувати через парламент складні й суперечливі законопроекти. Варто згадати, що лідер найчисельнішої фракції комуністів Геннадій Зюганов спробував було навіть зняти з порядку денного договір ПРО, мотивуючи це необхідністю проконсультуватися із Білоруссю, партнером по союзному договору Ще раніше Зюганов заявив, що цей законопроект зруйнує національну систему безпеки. Одначе, очевидно, наведені міністрами закордонних справ та оборони Ігорем Івановим та Ігорем Сергеєвим резони були набагато переконливішими для депутатів, яких напередодні голосування обробляли ці міністри.
Здається, більшого подарунку Путіну не потрібно перед його першою поїздкою за кордон у той час, коли на Росію обрушився цілий шквал критики у зв’язку із війною в Чечні. Проходження складного закону із першої спроби надасть більшої ваги його закордонному вояжу. Цією перемогою він, здається, остаточно показав, що є повновладним патроном Росії. Водночас ратифікація цього договору відкриває шлях до подальшого скорочення ядерних озброєнь. Наступного тижня у Женеві відбудуться переговори про початок підготовки договору СНО-3, який передбачатиме ще більш драматичніше зменшення ядерного арсеналу як США, так і Росії до півтори тисячі боєголовок.
