Посольство Російської Федерації в Україні відсвяткувало свій професійний день народження. 10 лютого дипломати сусідньої держави, які працюють в Києві, на чолі з послом Віктором Черномирдіним приймали привітання від своїх іноземних колег. «Це наше престольне свято. День працівника дипломатії — молоде свято, засноване чотири роки тому», — розпочав прийом з нагоди «профільного» дня посол Віктор Черномирдін. Серед найбільш відомих гостей були помічені міністр закордонних справ України Борис Тарасюк, народний депутат Борис Олійник, посли Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану...
Дійство в російському посольстві розпочалося з тосту Віктора Черномирдіна, який спершу вдався до короткого екскурсу розвитку російської дипломатії. Він, зокрема, довів до відома гостей, що перший посольський наказ у Росії з’явився ще в 1649 році. «Можна собі уявити, скільки років дипломатичному корпусу Росії», — підсумував посол. «Я дуже молодий дипломат», — згодом зазначив Віктор Степанович, маючи на увазі, вочевидь, свою порівняно коротку дипломатичну кар’єру (майже чотири роки). Я пишаюсь, що наш невеликий колектив достойно тут виконує свою справу. У нас з Україною немає політичних проблем, у нас є одне питання — розвиток відносин, і передовсім у сфері економіки», — підбив підсумок посол.
Поет і політик Борис Олійник на запрошення господаря прийому промовив тост від «фронту» гостей. Літератор не обминув нагоди збагатити привітання жартівливими і серйозними метафорами: «Звичайно, обиватель вважає, що ви в основному гребете гроші, але я знаю, що ви увесь час на протягах, перші приймаєте радіацію звідти і з дому, тому що інколи змінюються вектори політики».
Зазвичай відкритий для спілкування з журналістами Віктор Черномирдін одразу ж після привітальної частини перейшов до спілкування з пресою. Він знову розповів, що Росія нікуди не вступає, бо «ми, як починаємо вступати, то обов’язково в щось вступимо». Вкотре нагадав, що до Євросоюзу не так і просто потрапити. Мовляв, «Туреччина — член НАТО, а вже понад сорок років йде до ЄС». На коротке зауваження кореспондента «Дня», що Україна — «краща», посол відповів згодою: «Краща. Набагато. Для мене принаймні. Їх (Туреччину. — Ред. ) приймуть. Хоч вони не дуже і Європа. Як би не Європа. Але всі баталії ведуться відносно того, що рівень (розвитку країни. — Ред. ) не той».
Борис Тарасюк на російське свято спізнився на дві години. Половина гостей розійшлася. Символічно? Співробітники МЗС запевнили, що запізнення пов’язане з великою насиченістю міністерського графіка. Віктор Черномирдін зустрів високого гостя жартом:
— Я попередив, аби всіх, хто поїде з посольства, занесли до списку...
Репліку Черномирдіна гості зустріли дружнім сміхом. Усмішкою на пасаж російського посла відповів і український міністр Тарасюк. Невідомо, чого більше було у посольському жарті — випадковості чи умисності. Однак за Борисом Івановичем давно закріпився імідж суворого керівника, ще з попереднього перебування у міністерському кріслі. Подейкують, що всіх, хто йшов із роботи раніше від нього, заносили до «чорного списку».
Знову тости... Борис Іванович почав із реверансів господарю вечора: «Після організації зустрічі з Володимиром Путіним, після досягнення домовленості про приїзд до Києва невдовзі міністра закордонних справ Сергія Лаврова до Києва я зрозумів, що Віктор Степанович може все». «В ідеалі дипломати мають домовлятися, досягати компромісних рішень. Інколи буває, що дипломати сперечаються. Але, гадаю, краще, аби дипломати сперечалися, аніж військові», — в залі запанувала незначна пауза (схоже, не всі оцінили стару дипломатичну мудрість в контексті відносин із Росією). Пожвавлення настало, коли міністр зрештою підвів риску під тостом: «За велику трійку, за рівнобедрений трикутник: Росія — Україна — Євросоюз».
...Далі — нова порція неформального спілкування — про велику політику, про українські вибори, про російську душу і про те, скільки ще працювати політичному важковаговику послом Росії в Києві. В кулуарах розповідали, що — до квітня. Потім посольське місце нібито займе губернатор Новгородської області Михайло Прусак.
