— Я переконаний, що відносини між Литвою й Україною, які завжди були близькими, мають чудові перспективи. Я повністю з вами згодний, що обидві країни мають безліч нерозкритих можливостей. На мою думку, нам потрібно зосередитися передусім на економічному співробітництві, де вже подають надії приклади спільних підприємств і зростання товарообігу. Ми маємо обдумати, як прибрати бар’єри, що існують нині у двосторонній торгівлі. Більше того, традиційні зв’язки між Литвою та Україною полегшує збережена багата культурна спадщина. Я упевнений, що історикам і діячам культури це дає величезні можливості. Для їхньої діяльності ми будемо створювати щонайсприятливіші умови. Ми рішуче налаштовані активізувати культурне співробітництво між Литвою та Україною, якому нині бракує енергійності.
— У перші роки після розвалу СРСР довгий час точилися розмови про Балтійсько-Чорноморський Союз, який включав би балтійські країни, Україну та Білорусь і який водночас міг би стати транспортним коридором із півночі на південь Європи. Здавалося б, політика Мінська зробила це питання неактуальним. Але зараз замість Білорусі з’явився новий претендент — Польща. Чи вважаєте ви, що заміна одного з учасників союзу зробить його життєздатним?
— Регіональне і трансрегіональне співробітництво є дуже важливим для сучасної Європи. Виконання крупномасштабних проектів по інфраструктурі, енергетиці та захисту довкілля вимагає спільних зусиль усіх держав регіону. Ми плануємо наступного року провести у Клайпеді міжнародну конференцію з питань транспорту. На ній зберуться представники держав Балтійського моря та інших країн, у тому числі й України. Упевнений, що міжнародна конференція, яка відбудеться наступного року в Криму, також надасть хорошу можливість обговорити балтійсько-чорноморське співробітництво. Ми готові підтримати всі конструктивні пропозиції по співпраці.
— Девіз вашої передвиборної кампанії був «Вільні люди, відкрите суспільство і сильна нація». Наскільки за неповний рік президентства ви просунулися до втілення цієї мети?
— Я твердо переконаний, що менше ніж за рік ми виконали нашу обіцянку, бо сьогодні ви можете говорити з кожним литовцем, ніхто не боїться висловлювати свою точку зору, люди із задоволенням беруть участь у громадському житті. Вони дійсно насолоджуються демократією в повному розумінні цього слова.
Наскільки суспільство зацікавлене в демократії, можна побачити з литовської преси. Вона фактично виступає для суспільства, і ви не зможете знайти більш відкритий і більш вільний шлях висловлювання думок, аніж той, який литовські мас-медіа використовують для спілкування з людьми. Це створює сильну націю. І наші люди не тільки хочуть, а й безбоязно висловлюють свої думки в будь-який час і в будь-якому місці. Це — кращий доказ того, що обіцянки, дані під час передвиборної кампанії, виконуються. І я не бачу жодної різниці між демократією в будь-якій демократичній країні і демократією в Литві.
— Очевидно, Литву першою серед балтійських країн запросять до НАТО. Наскільки вона та її армія готові до цього? Чи є у вашому суспільстві люди, котрі негативно ставляться до розширення Альянсу взагалі і входженню туди Литви зокрема?
— Модернізація литовських збройних сил включає в себе кілька аспектів: юридичні, економічні, організаційні тощо. Нещодавно ухвалений закон про організацію системи національної оборони і військову службу підводить нас ближче до стандартів НАТО. Зростання економіки створює базу для посилення системи національної оборони та зростання витрат на неї. 1998 року витрати на оборону становили 1,7 відсотка від ВНП, 2000 року вони сягнуть 2 відсотків. Литва активно бере участь у програмі «Партнерство в ім’я миру». У сфері оборони наша країна тісно співробітничає з Польщею та іншими балтійськими країнами. Опитування, проведене 1998 року, показало, що литовське населення вважає розширення НАТО головним фактором для забезпечення національної безпеки. 55 відсотків литовців схвалює членство Польщі, Чехії та Угорщини в Альянсі. Членство Литви підтримує 57 відсотків жителів нашої країни. На мою думку, ці цифри досить красномовно говорять про позитивне ставлення литовського суспільства до НАТО.
— Литва, відновивши свій суверенітет, вирішила проблему з громадянством по-іншому, аніж Латвія та Естонія. У цьому, безумовно, є свої плюси. Але, може, були й мінуси? Якби ви стали президентом Литви 1991 року, ви обрали б такий же шлях?
— Говорячи про громадянство у Литві, про те, що вона вирішила цю проблему не так, як Естонія і Латвія, треба зауважити: у нас були інші умови. Я вірю, що право бути повноправним членом нації ми забезпечуємо кожному громадянинові. І якщо говорити про 1991 рік, то я можу сказати, що і тоді, і зараз питання громадянства вирішувалися однаково. Я не бачу тут жодних проблем.
— Наскільки ви задоволені розвитком відносин із Росією? Чи позначилась на литовській економіці російська криза?
— Я вважаю, відносини Литви та Росії — партнерські і прагматичні. Угода про делімітацію кордону, яка, безсумнівно, є найважливішою подією останніх років, дала новий поштовх до розвитку наших відносин. Не треба забувати, що Росія залишається важливим торговим партнером Литви, і ми, звісно ж, зацікавлені у створенні щонайкращих умов для литовських і російських підприємців. З цією метою ми плануємо підписати найближчим часом важливі економічні угоди — по сприянню капіталовкладенням, уникненню подвійного оподаткування.
Російська криза вплинула на литовську економіку, однак без серйозних наслідків. Цього року ми чекаємо збільшення ВНП на 5-5,5 відсотка. Попри економічну плутанину в Росії, фінансова система Литви зберігає економічну стабільність. Валютний і золотий запас Литви на 80 відсотків більший, аніж це необхідно для забезпечення конвертованості національної грошової одиниці – лита.
№212 05.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
