Рішення про відставку міністра енергетики Росії Олександра Гавріна стало першим рішенням про відставку, ухваленим Володимиром Путіним з часу його обрання президентом Росії. Однак, як сказав президент на спеціальній енергетичній нараді, «це ще не все».
У відставку пішов губернатор Приморського краю Євген Наздратенко, некоронований король Примор’я, який створив там справжню «державу в державі». Також Путін дав доручення керівникові своєї адміністрації і одночасно голові ради директорів РАТ «ЄЕС Росії» Олександру Волошину подбати про кадрові зміни в керівництві РАТ — а це вже може призвести до відставки одного з найвпливовіших російських політиків — Анатолія Чубайса.
Сувора реакція президента на енергетичну кризу цілком зрозуміла. Однак чи адекватна? Про міністра енергетики майже не згадували, його ніби й не було — а це тому, що енергетичні монополії під час формування кабінету Михайла Касянова фактично вихолостили можливості колишнього міністерства палива і енергетики. Так, на місці супервідомства, керівник якого свого часу став прем’єр-міністром країни (маю на увазі Сергія Кириєнка) виникла невпливова аморфна організація, про перегляд функцій якої тепер говорить і сам президент.
Наздратенко може балотуватися на наступних губернаторських виборах — і виграти їх. Чубайс? Представники уряду спростовують чутки про його відставку, до того ж відомо, що великої провини саме РАТ «ЄЕС Росії» у приморській кризі немає. І президент це усвідомлює. Усвідомлює, що починає замерзати не тільки Росія, а майже половина країни. Путін вперше сказав на нараді про структурну кризу — правда, поки що комунальної системи. Однак згодом йому доведеться визнати очевидне: його країна сьогодні живе в умовах структурної кризи — суспільства, економіки, політичних інституцій. І комунальної системи також, звичайно.
Однак Путін не бажає за все це відповідати. І, як у старі добрі радянські часи, вирішує, що показове покарання чиновників — найкращий вихід iз ситуації. Якщо мова йде про намагання відвести відповідальність від самого себе — можливо, що й так. А от якщо про намагання подолати структурну кризу — тут, скоріш за все, потрібний зовсім інший підхід...
