Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Президенту Кучмі настав час бути твердим,

вважає тижневик «Економіст»
27 листопада, 1999 - 00:00

Кучмі можна віддати належне за те, що він вміло провадив зовнішню політику України. Країна повільно, мирно вийшла з-під тіні російського ведмедя, вона відмовилася від ядерного арсеналу, пообіцяла закрити реактори чорнобильського типу, переконала Росію визнати українську приналежність Криму, вступила до натовської програми «Партнерство заради миру», з презирством поставилася до зусиль Росії відродити рештки колишнього Радянського Союзу під новим ім'ям, і натомість згуртувалася з іншими країнами як-от Грузією, Азербайджаном, Молдовою, і намагається, щоправда, не дуже переконливо, приєднатися до Євросоюзу. Як держава Україна більшою чи меншою мірою відродилася, що є немалим досягненням.

Проте її здобутки жалюгідні, коли мова йде про економіку й відданість демократичним засадам і пануванню закону. Більшість українців стали ще біднішими, ніж вони були при комунізмі. Реформи провадяться кволо, тим часом як корупція процвітає. Як і в Росії, більшість економіки перебуває в руках олігархів, магнатів з політичними зв'язками, які рідко реінвестують незаконним чином отримані прибутки на Батьківщині.

Спершу багато західних урядів уважало, що це ціна, яку треба сплатити аби комуністи не прийшли до влади. Проте надалі ця логіка стає вразливою. Вона посилює почуття ностальгії за поганими старими часами й лише надасть достовірності грубій старій радянській карикатурі капіталізму лишень як грабунку й жадібності. Настав час бути твердим.

Треба чітко дати зрозуміти Україні, що перед нею, в принципі, відчинені двері до ЄС та інших західних клубів, якщо вона очиститься. Проте з Кучмою більше не слід «ручкатися». Україна отримуватиме допомогу від урядів чи МВФ, якщо реформи почнуть насправді працювати. Допомогу слід надавати незалежним видавцям, телерадіостанціям, дрібному бізнесові, неурядовим агенціям і тим інституціям, які намагаються збудувати вкрай необхідне Україні почуття громадянської свідомості.

Чи вірогідно те, що таке грубе обходження з Кучмою має ризик зробити його ще гіршим або ж навіть підштовхнути його назад в обійми Росії? Можливо. Але зрештою, закриваючи очі, Захід ризикує ще більше, якщо українці назавжди зненавидять західний спосіб життя.

«Economist», 20—26 листопада
Газета: 
Рубрика: