У часи кризи весь світ живе в умовах невпевненості в завтрашньому дні. Люди не довіряють банкам, катастрофічно ростуть показники безробіття, продовжується девальвація національних валют та виникає багато інших проблем, що стали наслідками вищепереліченого. Всі ці негаразди враз охопили більшість країни світу і, на думку міжнародних експертів, боротися з ними треба також разом. Але в кожній державі приборкання кризи проходить по-своєму. Британія входить до переліку країн, що найтяжче потерпають від наслідків економічної кризи. За словами міністра фінансів Великої Британії Алістера Дарлінга, «ринки не можуть вирішити цю проблему самотужки, повинен втрутитися уряд. Люди, які обрали урядовців, чекають на допомогу від них. Саме це ми й робимо».
Лондон був і залишається найбільшим фінансовим центром світу. І це призвело до негативних наслідків: з крахом міжнародної фінансової системи Лондон постраждав більше, ніж Нью-Йорк. Британська валюта — фунт стерлінгів — за останній рік втратила третину своєї вартості, що призвело до одного з найнеприємніших наслідків — невпинного зростання цін.
У Британії найбільше, як завжди, постраждав середній клас, а саме ті, хто піддався бажанню мати вищий соціальний статус і взяв житло в кредит, не маючи при цьому стовідсоткової впевненості у стабільних доходах. Тисячі британців або самі втрачають можливість далі сплачувати свої кредити, або стають жертвами збанкрутілих банків. Але в останньому британський уряд надає підтримку. Держава гарантує вкладникам повернення певного мінімуму внеску. Зараз це 50 тис. фунтів стерлінгів на людину. Такий варіант врятував вкладників банку Northern Rock. Але останнім часом банки в Британії не падають, їх рятують платники податків. Мінфін використовує гроші платників податків на придбання державою акцій крупних британських банків. Таким чином банки, що зазвичай покладаються на світові фінансові ринки, отримують у своє розпорядження істотні додаткові активи.
ЗМІНА ОПОДАТКУВАННЯ
Велика Британія намагається подолати наслідки кризи за допомогою зміни системи оподаткування. Тобто багатіїв змусять платити більше, бідним — нададуть пільги. Нині ПДВ у Британії становить 17,5%. Очікується, що на час кризи його тимчасово зменшать до 15%. У такому разі британці зможуть купувати більше товарів, і, можливо, пожвавлять вітчизняну економіку. Водночас на заможних громадян чекає неприємна новина. Аналітики вважають, що мінфін збільшить податок на прибуток для багатіїв аж до 45%. Це стосуватиметься усіх, хто заробляє понад 150 тисяч фунтів на рік.
Керівники підприємств фінансового сектора, від якого здебільшого залежить британська економіка, періодично проводять переговори щодо різних варіантів виходу з кризи, включаючи створення державного «банку для проблемних активів». Вони пропонують уряду країни викупити активи, що знецінилися в результаті кредитної кризи, щоб вони могли відновити кредитування.
Як відомо, преса — четверта гілка влади. Тож деякі британські журналісти також намагаються знайти способи виходу із кризи. Британські газети, як правило, не цитують Священне Писання, але в грудні 2008 р. Financial Times опублікувала матеріал Найла Фергюсона про Ювілейний рік. За Старим заповітом, Ювілеєм називався рік прощення боргів, що відбувався раз на 50 років. Щоб подолати кризу, Фергюсон пропонує скасувати всі борги і дати економіці можливість розпочати нове життя. Така ідея здається утопічною, хоча в історії є подібні приклади. Наприклад, 1923 року в Німеччині гіперінфляція призвела до повного колапсу національної валюти, тим самим автоматично знявши всі паперові заборгованості.
РОБОТА В АНТАРКТИЦІ І ЗРОСТАННЯ ШЛЮБІВ
Британська служба зайнятості пропонує свій вихід із кризи для окремих прошарків населення. Тут відкрилися вакансії на п’яти британських антарктичних станціях. А саме на Південному полюсі терміново потрібні кухарі, слюсарі, електрики та директори з персоналу. Головним аргументом є те, що в Антарктиці просто немає на що витрачати гроші. Тому є всі умови для економії.
Позитивним у кризі Британії стало неймовірне зростання шлюбів у 2009 році. Церковні служителі та представники офіційної влади наголошують, що такого ажіотажу не спостерігалося вже давно, зокрема, серед британського населення. Експерти пояснюють зростання зареєстрованих шлюбів тим, що в умовах економічного спаду люди відчувають себе невпевнено і шукають стабільності у своєму житті. Коли ж у країні відбувається економічне зростання, кожен стає економічно незалежним і, відповідно, егоцентричнішим, а це, у свою чергу, означає, що люди не поспішають одружуватися.
Щоб краще ознайомити читачів із ситуацією, що склалася в Британії, «День» поспілкувався з британським підприємцем Крістофером РОУЗВЕРОМ, який відчув на собі наслідки економічної кризи. Крім того, він — консультант з макроекономіки.
— Останні шість місяців проблеми зі здоров’ям були для мене важливіші, ніж економічна криза (Крістофер нещодавно мав операцію на серці). Але це тільки тому, що можу собі дозволити не звертати уваги на економічну ситуацію. З одного боку, я не типовий мешканець Англії: я ізольований від впливу кризи, оскільки більшість моїх прибутків припадають на інвестиції у євро, а мої прибутки у банку World Bank захищені від валютних коливань. У будь-якому разі я почуваюся набагато краще, ніж ті працівники, яких щойно звільнили через скорочення штату. З другого боку, я типовий представник вищого професійного ешелону в Англії, більшість із яких мають «протиотруту» від кризи.
Тим не менш, я визнаю деякі втрати в моїх акціях — їх вартість значно впала за останній рік, що впливає на щомісячні прибутки. Зараз кожного місяця я витрачаю більше готівки, ніж заробляю на інвестиціях, а так не може тривати вічно.
— Ви стали більше економити?
— Криза зробила мене жадібнішим. Я більше не надсилаю стільки грошей, як раніше, моїм друзям, які потребують фінансової підтримки. Обережніше ставлюся до того, як витрачаю гроші. Похід у супермаркет — це тепер набагато складніший процес, ніж раніше, його треба продумати. Частіше запрошую друзів на вечерю не в ресторан, а додому.
Я люблю і мені потрібно подорожувати Європою. Європа стала неймовірно дорогою, іноді доходить до абсурду: нещодавно в одному рибальському порту за рибну страву на двох і пляшку дешевого місцевого вина ми заплатили 100 євро. Так що доводиться затягувати ремені і не витрачати стільки грошей на «скороминучі» задоволення. Мені б хотілося нову машину, але немає гострої потреби — тому це може почекати. Але вклади у такі тривалі проекти, як музичні інструменти і ремонт будинку, не знижую.
— Чи стали ви менше подорожувати?
— Для особистого бюджету подорожувати Європою стає занадто дорого. Але щодо зимових видів спорту — в нас тепер немає вибору! В Англії стільки снігу, хіба що гір не вистачає.
— Наскільки постраждали представники робітничих професій у Британії?
— Дивне явище спостерігається серед робітників, які працюють незалежно. Вони кажуть про нестачу роботи. Хоча якщо спробуєш знайти слюсаря, столяра або штукатура — вони стиснуть зуби і почнуть думати, чи знайдуть вони на тебе час до 2010 року. І ціни на їхні послуги, звісно ж, піднялися, а не впали.
— Як вплинуло на кризу в Британії те, що вона має власну валюту — фунт?
— У будь-якому разі першопричиною нинішньої кризи був долар, а євро і фунт — це вже наслідки, не причина. Зараз ми зазнаємо втрат — через незручність і вартість різних валют, в найближчий час не передбачається приріст експорту з виробничого сектора. Ми також стали більше платити за імпорт.
— Чи Британія переходитиме на євро?
— Британці ніколи не захочуть розставатися з фунтом. Британський фунт грав занадто важливу сентиментальну і політичну роль в нашому житті впродовж дуже тривалого часу — близько 1000 років. Основна технічна причина, чому Англія не ввійшла до зони євро, полягала в тому, що досить марнотратна політика французів та італійців могла призвести до проблем, особливо в часи, коли вони мали значно вигідніший курс обміну валют (що було дуже збитково для нашого експорту). Вважаю все ж таки, що, незважаючи на перешкоди з боку традиціоналістів, ми впровадимо євро в Британії.
