Завтра розпочнеться дводенний офіційний візит президента Сирійської Арабської Республіки Башара Асада в Україну. Сирійський лідер має неабиякий авторитет як в арабському світі, так і на міжнародній арені. За роки української незалежності це лише другий візит президента арабської держави в Україну — першим відвідав Україну у липні 2003 року президент Лівану Еміль Лахуд.
Українсько-сирійські відносини, які успішно розвивалися ще за часів СРСР, набули нового виміру після проголошення незалежності України. Сьогодні Сирія посідає друге місце серед країн Близького Сходу за обсягом двостороннього товарообігу з Україною, а Україна є найбільшим експортером для Сирії серед країн Східної Європи.
ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ
Від самого початку розбудова відносин між Україною та Сирійською Арабською Республікою проходила непросто, політичні контакти відбувалися здебільшого на міжвідомчому рівні, мали декларативний характер і не завжди наповнювалися реальним змістом та були результативними.
Розбудовуючи відносини з арабськими сусідами Ізраїлю — Сирією, Ліваном, Йорданією та Єгиптом, Україна має враховувати позицію Ізраїлю, його стратегічного союзника — США, країн Європейського Союзу, Російської Федерації.
Позиція України стосовно арабсько-ізраїльського конфлікту завжди була каменем спотикання як в українсько-ізраїльських, так і в українсько-арабських відносинах. Лише крок у бік однієї зі сторін — як відразу виникають запитання: так на чиєму ж боці Україна? Варто лиш пригадати 1996 рік, коли після візиту Л. Кучми до Ізраїлю тогочасному заступнику міністра закордонних справ К. Грищенку довелося провести «ряд консультацій відвертого характеру» з лідерами країн Леванту, аби розставити крапки над «і».
Відносини між Сирією та США ніколи не були бездоганними і почали стрімко погіршуватися відразу після американського вторгнення до Іраку. З лютого ж 2005 року (вбивство колишнього прем’єр-міністра Лівану Р. Харірі) Сирія опиняється в політичній ізоляції, яка справила суттєвий негативний вплив на розвиток українсько-сирійського політичного діалогу. Ізраїль, США та деякі інші країни вважали вбивство ліванського прем’єра справою рук сирійських спецслужб.
Нова американська адміністрація на чолі з Бараком Обамою проголосила новий курс на Близькому Сході, закликавши до «нового діалогу» у відносинах між США та арабським світом. Відповідно змінився і курс США щодо Сирії. До Дамаска повернувся американський посол, Вашингтон відновив офіційний діалог із Сирією, яка, на думку нового американського уряду, є впливовим гравцем у справі підтримки миру та стабільності в регіоні. Але, незважаючи на зміну курсу, навесні цього року США все ж продовжили дію санкцій щодо Сирії на рік. Розвиваючи відносини з Сирією, Україні необхідно враховувати і курс РФ у даному регіоні, оскільки історично Сирія мала та має проросійську орієнтацію.
Останні події засвідчили, що курс України як на Близькому Сході, так і у відносинах із Сирією має бути максимально виваженим, збалансованим та продуманим і ѓрунтуватися на принципі «рівнонаближеності». Лише така позиція дозволить Україні максимально продуктивно розвивати відносини з Сирією і тим самим реалізувати свої стратегічні інтереси в Близькосхідному регіоні.
ЕКОНОМІЧНА СПІВПРАЦЯ
Українсько-сирійське співробітництво сягає радянських часів. В другій половині ХХ століття Радянська Україна, зважаючи на її тодішній високий економічний потенціал, відігравала провідну роль в економічній співпраці СРСР з арабськими країнами, включаючи Сирію. На сьогодні на території САР існує понад 40 промислових об’єктів, які були побудовані в різні часи за допомогою підприємств і організацій УРСР.
Реальною відправною точкою інтенсифікації українсько-сирійського співробітництва став візит Л. Кучми до країн Леванту у квітні 2002 року. Він надав нового імпульсу двостороннім відносинам та відкрив нові можливості для інтенсифікації діалогу, адже було окреслено основні напрями розвитку взаємовигідної українсько-сирійської співпраці та підписано ряд угод.
Українсько-сирійське торговельно-економічне співробітництво (ТЕС) наразі, на жаль, обмежується в основному двосторонньою торгівлею, яка, в свою чергу, характеризується сировинною спрямованістю і потребує значних змін у структурі українського експорту. Перспективність українсько-сирійського ТЕС визначається ємністю внутрішнього ринку САР в регіоні Близького Сходу. Серед інших позитивних факторів слід зазначити внутрішню політичну стабільність, енергетичну самодостатність, транзитний потенціал країни.
Серед шляхів інтенсифікації українсько-сирійського ТЕС варто відзначити наступні: участь українських компаній в розробці на території Сирії родовищ газу та нафти; модернізація та реконструкція сирійських нафтопереробних та цементних заводів, фабрик фосфатних добрив; участь у промислових інфраструктурних проектах (будівництво мостів, доріг, портів, залізниць, промислових об’єктів) з використанням українських матеріалів та обладнання тощо.
Окремим пунктом інтенсифікації українсько-сирійського ТЕС є створення спільних підприємств та представництв українських компаній в САР і, відповідно, сирійських компаній в Україні. На даний час в нашій державі відсутні представництва потужних бізнес-структур Сирії. Водночас, станом на 2007 р. в Україні зареєстровано 49 підприємств із сирійським капіталом.
Іншим важливим напрямком активізації економічного співробітництва є скасування бар’єрів у двосторонній торгівлі шляхом створення зони вільної торгівлі (ЗВТ). «Угода про створення зони вільної торгівлі між нашими країнами може бути підписана під час візиту в Україну Президента Сирії Башара Асада», — зазначив міністр фінансів Сирії Мухаммед аль-Хусейн, під час засідання Українсько-сирійської ділової ради, що відбулося в рамках сьомого засідання міжурядової українсько-сирійської комісії (проходило з 28 жовтня по 1 листопада 2010 року у Києві).
ЕНЕРГЕТИКА ТА ВТС
Традиційно Україна бере участь у реалізації енергетичних проектів у Сирії. Дніпропетровська корпорація В. Пінчука «Інтерпайп» успішно співпрацює з SPC («Сирійська нафтова компанія») з 2006 р. У жовтні 2008 р. Україна заявила про готовність до участі у спорудженні Трансарабського газопроводу. Як нещодавно зазначив міністр фінансів Сирії Мухаммед аль-Хусейн: «Сирія готова до створення спільного з Україною підприємства у сфері надання нафтогазових послуг».
Зважаючи на те, що арсенал озброєнь САР на 90% радянського виробництва, то за сприятливих умов український ОПК міг би брати активну участь у реалізації проектів із модернізації та ремонту сирійських озброєнь. Але, беручи до уваги орієнтацію Сирії на Москву, недостатню наполегливість керівництва українського ОПК, невдоволення США та Ізраїлю прагненням України розвивати військово-технічну співпрацю з Сирією, потенціал українсько-сирійського ВТС лишається поки що фактично невикористаним (протягом 1994—2001 рр. із Сирією було укладено 16 контрактів на модернізацію і капітальний ремонт військової техніки).
ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Сирійська Арабська Республіка — одна з найбільш впливових та авторитетних держав не тільки в Близькосхідному регіоні, а й в усьому арабському та ісламському світі, важливий суб’єкт міжнародних відносин, тому налагодження сталого та продуктивного українсько-сирійського діалогу дозволить Україні значно зміцнити свої позиції на Близькому Сході.
Поглиблення економічного співробітництва між Україною та САР надасть наступні вигоди для України: можливість диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, забезпечення активної ролі України у формуванні нової системи транспортних комунікацій на Євразійському просторі та транзиту енергоносіїв із Близького Сходу до Європи; розвиток двостороннього інвестиційного співробітництва та можливість залучення інвестицій з третіх країн; участь у створенні нової системи безпеки в Близькосхідному регіоні; просування українських товарів та економічних проектів як в САР, так і в інших країнах регіону; покращання іміджу України в Близькосхідному регіоні.
Таким чином, Сирія є містким ринком збуту продукції українського виробництва, зручним транзитним коридором для поставок української продукції до третіх країн. Сучасна політична та соціально-економічна ситуація в Сирії дозволяє Україні не лише зберегти свої позиції на ринках САР, але й розширити спектр поставок та послуг, зокрема шляхом створення спільних підприємств та виробництв, передачі нових технологій з метою реалізації на терені САР довгострокових взаємовигідних проектів.
У той же час, незважаючи на те, що Україна поряд з ФРН, Туреччиною, РФ та Іраном посідає одне з чільних місць у групі найбільших експортерів до Сирії, можливості двостороннього співробітництва між Україною та САР ще не використані в повному обсязі в інтересах обох країн. Зволікання ж у віднайденні нових форм та методів співробітництва можуть в подальшому призвести до того, що найбільш перспективні ніші на сирійському ринку займуть інші держави.
Юлія ГЕРГЕЛЬ, Київський славістичний університет, Інститут славістики та міжнародних відносин, здобувач, спеціально для «Дня».
