Про Чечню в Парижі говорили мало і без особливого натхнення. Вирішено було обійтися кількома загальними репліками щодо значної ролі Росії у підтриманні безпеки в Європі і т.і. Решту ж розмов було зосереджено навколо відновлення економічної співпраці. Французький президент Жак Ширак, країна якого головує в ЄС, ще нещодавно був дуже критичним стосовно Кремля. Цього разу було інакше. На думку Ширака, саміт був «зустріччю двох старих народів, які добре знають один одного і довіряють один одному».
Щоправда, досі взаємодовіра не стояла на порядку денному. Хоча Росія в торговельній співпраці з Євросоюзом була немаловажливою і входила до основної трійки торговельних партнерів ЄС (після США та Японії). Але лише до кризи 1998 року. Опісля Москва дещо здала свої позиції. У той період і почали з’являтися критичні заяви щодо різного походження правопорушень. Проте знову ненадовго. Судячи з останнього розвитку подій Брюссель зараз набагато більше цікавить питання забезпечення населення країн СЄ пальним, аніж проблеми чеченських біженців (яких в останніх, між тим, досі аж ніяк не поменшало — за повідомленнями самих представників ЄС, наразі близько ста тисяч чеченських біженців лишаються відрізаними від гуманітарних організацій).
Високі ціни на пальне в Західній Європі. Небажання збільшити нафтовий видобуток країнами, основними власницями «чорного золота». Хвиля протестів, яка прокотилася по більшості країнах Євросоюзу. Початок переговорів російського «Газпрому» з компаніями Західної Європи щодо будівництва газопроводу. Усе це не могло позначитися на точці зору Євросоюзу.
За повідомленнями АП, дуже скоро робоча група на вищому рівні під головуванням керівника з питань енергетики при Європейському Союзі Франсуа Ламур’є та російського віце-прем’єра Віктора Христенка обговорюватиме усі можливі варіанти щодо постачань Росією в ЄС газу, нафти та електроенергії на період до 2002 року. Президент Єврокомісії Романо Проді повідомив також про те, що на цій зустрічі буде обговорено оптимальний варіант постачання газу через новий газопровід із Сибіру до Західної Європи. Той самий, який йтиме в обхід України.
Саміт зафіксував одну просту деталь: Москву все ще вважають на Заході силою, з якою краще домовлятися, аніж сваритися. І домовлятися, в разі потреби жертвуючи інтересами не лише нікому особливо не цікавої України, але й своїх майбутніх членів — зокрема, Польщі. Що лише підкреслює, що основні геополітичні парадигми часів «холодної війни» все ще ніким не скасовані.
Втім, як би там не було, наступного тижня голову Європейської комісії Романо Проді чекають у Києві. Де він, можливо, запропонує й інші тактичні ходи.
