Минулої п’ятниці у Молдові обрали президентом 63-річного юриста Миколу Тімофті. Як відомо, з 2009 року парламенту Молдови не вдавалося обрати главу держави через деструктивну позицію Комуністичної партії Республіки Молдова, яка блокувала ухвалення цього рішення. Тому сам факт позитивного голосування є успіхом правлячого Альянсу за європейську інтеграцію. Вже на початку цього тижня у Кишиневі стартував перший раунд офіційних переговорів за угодою про зону глибокої і всеосяжної вільної торгівлі між Молдовою і Європейським союзом. Нагадаємо, раніше прем’єр-міністр Молдови Володимир Філат і комісар Європейського союзу з питань торгівлі Карел де Гухт відзначили, що угоду про створення зони глибокої і всеосяжної вільної торгівлі між Євросоюзом і Молдовою планується підписати не пізніше вересня 2013 р.
Новообраний президент виступає за дотримання нейтралітету республіки, виведення іноземних військ і заміну нинішньої миротворчої операції на Дністрі, здійснюваної під егідою РФ, місією цивільних спостерігачів під міжнародним мандатом. У своєму виступі перед депутатами парламенту Тімофті висловився також за знаходження мирного розв’язання придністровського конфлікту політичним шляхом, за столом переговорів, за допомогою партнерів, залучених у переговорний процес стосовно придністровського врегулювання у форматі 5+2 (Росія, Україна — країни-гаранти, Організація з безпеки і співпраці у Європі (ОБСЄ) — посередник, Європейський союз і США — спостерігачі, Молдова і Придністров’я — сторони конфлікту).
Тімофті відзначив при цьому, що розв’язання придністровської проблеми повинне відбуватися виключно в межах чинної конституції, яка передбачає унітарність держави, її територіальну цілісність і неподільність, а також суверенітет і незалежність.
Чи означає обрання президента, що Молдові вдалося позбавитися впливу комуністів і тепер курс цієї країни на євроінтеграцію буде безповоротним? Чи вдасться правлячій коаліції підписати угоду про створення зони глибокої і всеосяжної вільної торгівлі з ЄС до чергових виборів, які відбудуться на початку 2015 року? Про це «Дню» в інтерв’ю розповів Оазу НАНТОЙ, програмний директор Інституту суспільної політики (Кишинів):
— Мабуть, все-таки Молдові не вдалося позбавитися впливу комуністів. Не слід забувати, що партія комуністів має досить консолідований і стабільний електорат. Інша справа, що багато хто говорить про те, що після обрання президента з’являться перебіжчики. Молдовські комуністи самі загнали себе у безвихідь, стверджуючи про нелегітимність парламенту, і вже заявили, що і президент нелегітимний. З одного боку, всі, зокрема і Віктор Янукович, привітали Миколу Тімофті з обранням, а комуністи продовжують кричати, що він нелегітимний і вони не повернуться до парламенту.
Далеко не всі в захваті від суцільної конфронтації, особливо якщо пригадати, що наша держава вельми децентралізована і фонди розподіляються центральним урядом. Тому сильно розмахувати руками виходить собі дорожче на місцевому рівні. Можу лише сказати, що 64 мери, які були обрані за списками ліберально-демократичної партії на виборах 2011 року в попередньому мандаті, раніше були членами партії комуністів. Швидше за все, прискориться ерозія, але говорити про те, що позбавилися впливу комуністів, то ні. І, крім того, комуністи будуть, швидше за все, блокувати будь-яку ініціативу щодо зміни конституції у парламенті. Тому що зміна конституції через референдум — несерйозно. При нинішньому розкладі сил у парламенті це реалізувати теж неможливо. Тому, якщо забігати уперед, наступні вибори проводитимуться при незмінній конституції і з урахуванням того, що мандат нового президента на чотири роки. Залишається сподіватися, що після тих виборів ми зуміємо змінити конституцію і домогтися більш передбачуваного формування структур влади після виборів.
Для зміни конституції потрібні дві треті. Якщо фракція комуністів розбіжиться повністю і перебіжить половина їх на сторону Альянсу, тоді теоретично виникає шанс для зміни конституції в парламенті. Якщо ж кістяк фракції збережеться і число перебіжчиків буде недостатнім, тоді вони будуть, швидше за все, блокувати зміну конституції. Але, з політичної точки зору, у комуністів Молдови зараз позиції послабшали.
— Що треба зробити до чергових парламентських виборів Альянсу за європейську інтеграцію, щоб потім заручитися ще більшою підтримкою населення і курс на інтеграцію в ЄС став безповоротним?
— Перед 16 березня, коли ми зуміли перевалити Рубікон з обранням президента, відчуття були досить похмурі. Більшість експертів вважали, що позиції комуністів у суспільстві консолідуються не за рахунок того, що зростає число їхніх прибічників, а за рахунок того, що їхні прибічники залишаються, а підтримка Альянсу з боку виборців зменшується. Я не впевнений, що зараз позиції Альянсу надто сильні в суспільстві, але усунений дамоклів меч дострокових парламентських виборів. Тому Альянс має передишку на два роки, аби спробувати якось виправити свій імідж. Хоча не виключено ще, що в самому складі Альянсу будуть якісь зміни за рахунок цих перебіжчиків.
Що ж до очікувань Молдови від курсу на євроінтеграцію, то для країни таким символічним досягненням була б лібералізація візового режиму. Я не знаю, як почуваються українці, але відсоток тих, хто виїхав за межі Молдови, досить високий. Люди принижені цими візами і це, дійсно, дуже серйозна проблема. Якщо Альянс доб’ється лібералізації візового режиму — це буде таким козирем для певного сегменту, не для пенсіонерів.
Звичайно, потрібно підписувати угоду про асоційоване членство, хоча це маловірогідно, а також угоду про поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі. На спільному засіданні уряду Молдови і Румунії 3 березня було оголошено рішення, що протягом цього року буде побудований газогін «Ясси-Унгень», аби мати хоч якийсь маленький козир у переговорах з Газпромом. Є такі моменти і проблеми, які не вирішувалися 20 років, і хочеться вірити, що хоч щось Альянс зуміє запропонувати виборцям для того, аби поправити свої позиції, що похитнули.
— Чи можна тепер після обрання президента сподіватися на розв’язання Придністровського конфлікту?
— Мені важко про це судити. З тієї простої причини, що Євген Шевчук боровся за цю посаду не для того, аби привезти ключі від Тирасполя до Кишинева. Навіть якщо він буде значно відкритішим, ніж Ігор Смирнов, навряд чи сторони зуміють досягти вільного спілкування людей, реалізації спільних проектів. Я не бачу відповіді на питання, як буде розв’язано конфлікт, як буде створено єдине конституційне поле тощо. Це питання для мене залишається відкритим.
— Інколи чути такі думки, що тепер, обравши президента, Молдова може швидше приєднатися до Румунії. Чи дійсно існує така загроза?
— Ви знаєте, цю ідею оголошують або божевільні, або професійні політичні провокатори. Є ж питання, яке звучить так: як об’єднуватися, хто об’єднуватиме? Такий простий приклад: у складі Румунії Молдова може бути лише одним повітом, де буде один губернатор. А тут така годівниця, 100 депутатів і 17 міністрів. Хто ж свою годівницю знищить? До того ж, Молдова має свою митницю.
